56. Форми і функції кредиту. Кредитна система та її структура.

Кредит –система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

1. Комерційний кредит — надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Інструмент- вексель. Мета комерційного кредиту — прискорення реалізації товарів та втіленого в них прибутку.

2. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Кредитором є банк, а позичальником — домогосподарства, підприємницький і державний сектор.

Мета банківського кредиту — отримання прибутку з позик.

Також виділяють споживчий, іпотечний, лізинговий, ломбардний, державний та міжнародний кредити

Функції кредиту

-Перерозподільча

-Економія витрат обігу

-Емісійна ф-я:

-Регулювання економіки

Кредитна система — це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

— центральний банк;

— комерційні банки;

— спеціалізовані банківські установи (іпотечні,

зовнішньоторговельні, ощадні банки тощо);

— небанківські фінансово-кредитні установи (страхові

компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і т. ін.).

Центральний банк — це державна установа, яка є головною

ланкою кредитної системи.

Основні функції центрального банку:

— розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

— емісія готівкових і безготівкових грошей

— зберігання золотовалютних резервів країни;

За допомогою норми резервування , норми відсоткової ставки на позички (і) та операцій на ринку цінних паперів держава через центральний банк проводить грошово-кредитну політику.

Комерційні банки є основою кредитної системи.

Функції комерційних банків:

— ведення поточних рахунків

— акумуляція строкових депозитів вкладників;

— видача грошових засобів з рахунків;

— перерахування з одного рахунка на інший;

Крім нац. кред інститутів існують і міжнародні:

МВФ: ф-ії: - сприяння між нар співробітн у валют сфері, -сприяння між нар торг, - встановл багатосторонньої сист платежів між країнами, -усунення вал обмежень і надання кредитів

Світовий банк: його мета: сприяння екон і соц. Розв країн світу.

Бнак Міжнародних розрахунків: (об’єднує на акціонерних засадах частину фінанси рес центр банків 30 країн, здійснює для них комерц операції, бере участь в організації між нар валютн співробітництва.

57.Інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарство. Класифікація світового господарства.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Світове господарство характеризується:

— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

— створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

— формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Економічні засади функціонування світового господарства:

Міжнародний поділ праці

Інтернаціоналізація економіки

Міжнародна конкуренція

Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно- кліматичних, історичних та економічних умов.

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота=(Обсяг експорту)/(обсяг валового внутрішнього продукту)*100%

Інтернаціоналізація економіки — формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Форми інтернаціоналізації економік

Інтеграційна — об'єднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

Транснаціональна — взаємопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

Класифікація країн світового господарства

За специфікою господарських систем:

— країни з ро'звиненою ринковою економікою;

— країни з ринковою економікою, що розвивається;

— країни з перехідними до ринку економіками;

— країни з неринковою економікою.

За ступенем економічного розвитку:

— високорозвинені;

— середньорозвинені;

— з низьким рівнем розвитку.