31.Поняття підприємста та його види.

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Класифікація підприємств:

1) за формою власності;

2)за способом утворення (заснування) та формування статутного фонду;

3)за кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік.

Залежно від форм власності:

- приватне підприємство;

- підприємство колективної власності;

-комунальне підприємство;

- державне підприємство;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності.

За способом утворення:

1. Індивідуальне;

2. Товариство;

3. Корпорація.

За кількістю працюючих та обсягом валового доходу:

1. Малі(кількість працюючих:50-100;за обсягом валового доходу<70 млн.грн.);

2. Середні(кількість працюючих:100-500; за обсягом валового доходу:70-100 млн.грн.);

3. Великі(кількість працюючих>500; за обсягом валового доходу>100млн.грн.).

32. Сутність та значення малого підприємства для ефективного розвитку економіки.

Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів економічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

— у промисловості та будівництві — 200 осіб;

— в інших галузях виробничої сфери — 50;

— у науці та науковому обслуговуванні — 100;

— у галузях невиробничої сфери — 25;

— у роздрібній торгівлі — 15 осіб.

У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібному підприємництві становить 50-70 %, а частка у ВВП — 50—60 %.

Риси дрібних підприємств:

— велика кількість;

— гнучкість (здатність швидко реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці);

— нестійкість (банкрутство).

Функції дрібних підприємств:

— оперативно реагують на кон'юнктурні коливання економіки;

— коригують структуру економіки відповідно до змін у структурі смаків, потреб, уподобань тощо;

— розширюють межі економічної свободи, керуючись у своїй діяльності економічною доцільністю, а не рішеннями управлінських кооперативних чи державних органів;

— забезпечують розвиток конкуренції;

— сприяють послабленню монополізму;

— створюють додаткові робочі місця;

— насичують ринок товарами та послугами за відсутності великих стартових капіталів;

— швидко відшкодовують витрати і відновлюють здатність заново інвестувати;

— є основою для формування середнього класу;

— активні щодо інноваційної діяльності.

Мале підприємництво найпоширеніше у високоризикових видах діяльності, а також там, де масове виробництво недоцільне.

33.Доходи в ринковій економіці, їх види та джерела формування. Номінальні та реальні доходи.

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб'єктів господарського життя.

Виділяють такі основні види доходів:

Заробітна плата – отримують власники ресурсу «праця»;

Рента – отримують власники землі;

Банківський відсток- отримують власник капіталу;

Прибуток- отримують підприємці.

Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг.

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг.

Граничний дохід — приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг.

Джерела доходів:

Трудові доходи робітників(зарплата, премія)

Доходи від підприємництва (прибуток)

Доходи від власності(рента, відсоток)

Доходи від індивідуальної трудової діяльності

Інші надходження (спадщина,аліменти, гонорар).

Номінальний дохід – дохід, виражений в цінах поточного року.

Реальний дохід – дохід, виражений в цінах базового року.

Колі відбувається інфляція, то реальний дохід зменшується, а номінальний залишається незмінний.