50. Специфіка та основні проблеми калькулювання у багато продуктовому виробництві

Однопродуктове виробництво має обмежену сферу застосування, більш поширеним є багатопродуктове виробництво, коли одночасно або в одному періоді виготовляються різні вироби. Собівартість окремих виробів у цьому випадку обчислюється за калькуляційними статтями, які охоплюють як прямі, так і непрямі витрати (див. таблиці 6.1 і 6.2). Такі статті витрат, як матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні потреби, основна, додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи, є прямими. Відмінність лише в тому, що при складанні кошторису до уваги брався весь обсяг виробництва.

Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві полягає в розподілі непрямих витрат, до яких належать загальновиробничі витрати у складі витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування і витрат на організацію та управління виробництвом. В Україні вони традиційно розподілялися окремо як різні статті витрат. Згідно з новою системою бухгалтерського обліку ці витрати об’єднані на одному рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов виробництва. Якщо прийнятна одна база розподілу, загальновиробничі витрати розподіляються на її основі у загальній сумі. Коли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіляти окремо витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування і витрати на організацію та управління виробництвом.

На практиці поширений метод розподілу зазначених витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників.

Переваги цього методу в його простоті, але він має суттєві вади, передусім стосовно розподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування. По-перше, зарплата не є точною базою розподілу зазначених витрат, оскільки за умов різного рівня механізації праці адекватно не відображає затрат машинного часу; по-друге, при такому розподілі витрати на кожний виріб обчислюються як середні по підрозділу незалежно від того, на якому устаткуванні він обробляється; по-третє, за комплексної механізації й автоматизації виробництва функції робітників змінюються в напрямі контролю і регулювання роботи виробничих систем.

25. Факторний аналіз витрат підприємства

Факторний аналіз загальної величини витрат (собівартість продукції) доцільно почати з так званих факторів першого порядку, тобто затратоутвоюючих. Так, за даними звіту про прибутки та збитки можна отримати уявлення про вплив на повну собівартість реалізованої продукції деяких чинників.

При цьому збільшення собівартості відбувається внаслідок:

- Зростання величини витрат на виробництво;

- Скорочення вартості залишків незавершеного виробництва;

- Зниження витрат майбутніх періодів;

- Збільшення резервів майбутніх витрат і платежів.

Факторами другого порядку, що впливають на зміну загальної величини собівартості реалізованої продукції, є обсяг продукції, її структура, собівартість одиниці. Ціни і тарифи за елементами витрат.

При цьому перерахунок витрат базисного періоду на обсяг продукції аналізованого періоду доцільно здійснювати тільки за змінної частини витрат.

Аналіз за економічними елементами або статтями витрат - найбільш трудомісткий процес, що вимагає залучення інформації з даних аналітичного бухгалтерського, оперативно-технічного і статистичного обліку. Глибина аналізу безпосередньо залежить від якості організації всіх видів обліку на підприємстві. Важливою умовою забезпечення комплексності у проведенні аналізу є класифікації факторів. Загальновідомо, що створення універсальної класифікації, що забезпечує рішення завдань усіх функцій управління, є вельми проблематично. Тому зупинимося лише на внутрішньогосподарських чинниках, що впливають переважно на величину прямих матеріальних і трудових витрат .

Для здійснення аналізу застосовується сукупність узагальнюючих і приватних показників, а також факторних моделей.

Внутрішньогосподарські фактори, що впливають на величину прямих матеріальних і трудових витрат

Загальна сума витрат може змінюватися під дією різних зовнішніх і внутрішніх факторів, а саме: обсягу випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції; суми постійних витрат підприємства. Аналіз загальної суми витрат здійснюється з обов’язковим обліком коефіцієнта виконання плану з виробництва продукції.

Для аналізу загальної суми витрат на виробництво вико-ристовується наступна факторна модель:

Ззаг=И(VBПзаг •УДі •Ві) +А,

де Ззаг — загальна сума витрат;

VBПзаг — обсяг випуску продукції в цілому за підприємством;

УДі — структура випуску продукції;

Ві — сума змінних витрат на одиницю продукції;

А — сума постійних витрат на весь випуск продукції.