24. Бюджетування витрат

В умовах ринкової системи господарювання, управління витратами на підприємстві тісно пов’язане з фінансовим управлінням. Це досягається за допомогою бюджетування витрат, тобто побудовою на підприємстві системи бюджетного планування, контролю і аналізу витрат та фінансових ресурсів. Впровадження бюджетування ресурсів забезпечує цілий ряд переваг, це і планування бюджетів структурних підрозділів, що дає можливість зробити більш точні припущення щодо обсягів і структури витрат, і затвердження місячних (квартальних, річних) бюджетів, які забезпечують структурним підрозділам більшу самостійність в витратах фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість робітників, і запровадження більш суворого режиму економії витрат і фінансових ресурсів підприємства, що особливо важливо для виходу із економічної кризи.

Бюджети витрат окремо формуються та складаються на придбання матеріальних ресурсів, на виплату з/п, окремо формується бюджет накладних витрат, бюджет збутових витрат, бюджет адміністративних витрат, бюджет собівартості, бюджет продукції і реалізованої продукції.

Функція планування у разі формування витрат за місцями і центрами відповідальності реалізується у формі складання кошторисів відповідних сегментів діяльності (структурних одиниць) підприємства.

26. Розподіл витрат на змінні і постійні. Роль маржинального прибутку в налізі та прийнятті рішень.

Постійні витрати (ПВ) — це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Які витрати підприємств є постійними? Такі як орендна плата, амортизація основного капіталу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.

Змінні витрати (ЗВ) — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони складаються з витрат на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.

Маржинальний прибуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюється за формулою

Пм = В-Сз,

де Пм — величина маржинального прибутку за певний період;

В — виручка від продажу продукції;

Сз — змінні витрати за цей же період.

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:

Пм = Сп + П,

де П — операційний прибуток.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є рі¬зницею

П = Пм-Сп.

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку за змі¬ни величини постійних витрат Сп, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля (Сп —> 0), прибуток прямує до маржинального прибутку (П —> Пм).

Ці закономірності є важливими для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Для вирішення питання структури виробничої програми важливим є поділ витрат на змінні та постійні. Так, поточні рішення щодо структури виробничої програми приймаються з використанням показника маржинального прибутку (інша на¬зва —сума покриття), який обчислюється як різниця між ви¬ручкою від, продажу продукції і змінними витратами на виго¬товлення її. Коли щодо окремого виробу величина маржиналь¬ного прибутку набуває додатного значення, то це означає, що його слід виробляти, хоча повна собівартість виробу може пе¬ревищувати його ціну. Додатна сума маржинального прибутку означає, що за будь-яких співвідношень ціни та повної собіва¬ртості виробу виробництво і продаж його збільшує загальний прибуток підприємства (або зменшує збитки) через відшкоду¬вання за рахунок даного виробу певної частки постійних витрат підприємства.