21. Ієрархічна структура місць витрат на підприємстві

З метою ефективного управління витратами надзвичайно важ­ливого значення в сьогоднішніх умовах господарювання набуває інформація про витрати не в цілому по підприємству чи організа­ції, а в розрізі більш деталізованих об’єктів формування затрат. Як відомо, інформація про витрати формується за допомогою бу­хгалтерського обліку. Бухгалтерському апарату затрати на виро­бництво найкраще контролювати у процесі виробничого спожи­вання ресурсів, тобто там, де відбувається виробничий процес або його обслуговування. У зв’язку з цим з’явилися такі об’єкти формування і обліку затрат, як місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності.

Місцем виникнення затрат називається місце, де вони фак­тично утворились.

До місць виникнення затрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об’єкти но­рмування, планування і обліку затрат виробництва з метою конт­ролю і управління витратами виробничих ресурсів.

Місця виникнення витрат є об’єктами аналітичного обліку за­трат на виробництво за елементами затрат і статтями калькуляції.

Стовно процесу виробництва місця виникнення затрат можна класифікувати на виробничі і обслуговуючі. До виробничих на­лежать цехи, дільниці, бригади, а до обслуговуючих — відділи і служби управління, склади і лабораторії тощо.

Облік затрат за місцями виникнення ввели у 20-х роках XX ст. з метою підвищення точності калькулювання. Вихідним спонукаль­ним моментом групування затрат за місцями виникнення була не­можливість їх первинного групування за видами продукції. Цех чи інший підрозділ чітко виділявся як місце виникнення затрат, що по­легшувало їх локалізацію і дозволяло наблизити непрямі затрати, які підлягали розподілу до виготовленої в даному місці продукції.

Поступово до мети обліку затрат за місцями виникнення, крім забезпечення достовірного калькулювання, приєднався також і контроль за обґрунтованістю і раціональністю витрачання ресур­сів, тобто контроль затрат у місцях їх виникнення.

З часом облік затрат за місцями виникнення все більше відо­соблювався від калькулювання, чому сприяла тенденція до укру­пнення структурних підрозділів.

Слід зазначити, що проблеми групування затрат за місцями їх виникнення ще належним чином не досліджені. На виробничих підприємствах місце виникнення затрат — це сфера відповідаль­ності, яка пов’язана з певними видами витрат при виготовленні продукції або обслуговуванням виробництва і його управлінням. Отже, в першу чергу, до них слід віднести окремі види вироб­ництв (основні, допоміжні, підсобні, обслуговуючі) і такі струк­турні підрозділи, як цехи, самостійні дільниці, майстерні.

При більшій деталізації це може стосуватися діяльності бри­гад, окремих служб, бюро, лабораторій — за необхідності і по можливості виділення затрат, пов’язаних з обсягом виконуваних ними робіт або безпосередньо залежних від їх діяльності.

Ступінь деталізації витрат за місцями їх виникнення для кож­ного підприємства індивідуальний.

Групування затрат виробництва в розрізі виробничих підроз­ділів дозволяє усунути безконтрольність затрат і закріпити відпо­відальність за їх величину за конкретними виконавцями і керів­никами.

Обліку за місцями виникнення затрат надається особливо ва­жливе значення, так як впливати на собівартість і рівень економі­чності виробництва можливо лише на даному етапі. На етапі калькулювання можна лише більш-менш приблизно розподілити витрати виробництва між виробами, абсолютно не впливаючи на загальний рівень та характер цих витрат.