43. Власний капітал підприємства та його складові.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає вартість прав власників підприємства (фірми).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:1. Самостійності і влади, 2. Відповідальності і захисту прав кредиторів, 3. Довгострокового кредитування, 4. Фінансування ризику, 5. Кредитоспроможності .6. Компенсації понесених збитків, 7. Розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) Внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

2) Накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Власний капітал представляє перший розділ пасиву балансу. Складовими частинами власного капіталу підприємства є: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокриті збитки), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал. Він хар-зує розміри і фінансовий стан підприємства і відобр-ся в балансі в сумі, що зареєстрована в установчих документах, як сукупність внесків засновників підприємства.

Сума, яка на дату реєстрації заявлена, але не внесена засновниками представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються із знаком «-».

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених в товаристві для здійснення його діяльності. Пайовий капітал складається із пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, який одержаний від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів Вилучений капітал повинен бути або перепроданий або анульований.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, що передбачені в установчих документах. Статтею 14 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено створення в товаристві резервного капіталу у розмірі, який встановлений установчими документами, але не може бути менше 5 % суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки – це прибутки, які одержані в результаті господарської діяльності і зменшені на суму прибутків, використаних в звітному році, включаючи податок на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу.

44. Порядок формування статутного капіталу

підприємства.

Статутний капітал характеризує розміри і фінансовий стан підприємства і відображається в балансі в сумі, що зареєстрована в установчих документах, як сукупність внесків засновників підприємства. Для обліку та узагальнення інформації про стан та зміни статутного капіталу призначено рахунок 40 «Статутний капітал».

Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок пайового, додаткового, резервного і неоплаченого капіталу, нерозподілених прибутків, розрахунків з учасниками.

Зменшення статутного капіталу відбувається за рахунок погашення пайового капіталу, вилученого і неоплаченого капіталу та розрахунків з учасниками.

Збільшення статутного капіталу відбувається на кредиті, а зменшення на дебеті рахунку 40.

Статутний капітал на підприємстві різних форм власності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створені. Розмір статутного капіталу визначається установчим документами і фіксується у статуті підприємства.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких випадках:

• при зміні номінальної вартості акцій;

• при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибуттю учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

• при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);

• при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;

• при спрямуванні коштів резервного капіталу до статутного капіталу.

Зміни статутного капіталу здійснюється за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації статутного капіталу із урахуванням його нового розміру.

Для обліку статутного капіталу підприємств недержавної форми власності використовуються 3 основні рахунки 40, 46, 45.