23 Види доведення

Усю множину доведень поділяють на прямі та непрямі. Підставою такого поділу є спосіб доведення.

П р я м и м називається доведення, в якому теза безпосередньо випливає із аргументів.

Пряме доведення застосовують тоді, коли наявна достатня кількість аргументів.

Не п р я м и м доведенням називається такий вид доведення у якому істинність тези випливає із хибності антитези.

А н т и т е з о ю називають положення, яке суперечить тезі.

Розрізняють два види непрямого доведення:

- апагогічні та -розділові.

Апагогічне доведення іноді називають доведенням від супротивного. В апагогічному доведенні процес обґрунтування тези нібито відводиться у бік від поставленої мети. Тобто замість того щоб послатися на аргументи, які прямо і позитивно підтверджують істинність тези, висувають судження, яке суперечить тезі, потім із нього виводяться наслідки, що приводять до суперечності. Це дає підставу відкинути антитезу (судження, що суперечить тезі) і визнати істинність тези.

При побудові розділового доведення треба дуже уважно підходити до формулювання розділового судження, до якого входить теза. Розділове судження повинно бути вичерпним, тобто в ньому повинні бути перераховані всі можливості, що існують в універсумі даного міркування.

На відміну від прямого доведення, у якому безпосередньо виводиться істинність тези із істинності аргументів, у непрямому доведенні обґрунтовують хибність суджень, які певним чином пов'язані з тезою. Тому у непрямому доведенні можуть виникати помилки.

У непрямому доведенні концентрують увагу, або на отриманні наслідків із хибної антитези, або на встановленні хибності несумісних з тезою суджень. Це з одного боку обмежує сферу застосування непрямого доведення, а з іншого - вірогідність його результатів.

24 Види спростування

Спростування є, власне, доведенням хибності тези. Існують такі види спростування:

1. Доведення хибності аргументів;

2. Доведення хибної форми аргументації (того, що теза з аргументів не випливає);

3. Доведення істинності антитези (протилежної вихідній, тези);

4. Доведення до абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають з даної тези протирічать дійсності).

Пошук істини, як бачимо, найчастіше відбувається у гострій конфліктній боротьбі мислення з хибними судженнями. Спростування може приймати різноманітні форми – згідно з його видами.

25 Правила доведення і спростування

Правила довед і спростув. Існують спец правила щодо тези, аргументів і демонстрації. Правила щодо тези – теза повинна бути сформульована чітко і визначено, вона повинна повинна залишатися незмінною, не повинна бути внутрішньо суперечливою, тезою не повинно бути висловлювання очевидне. Помилки при порушенні – 1) підміна тези, повна або часткоа 2) аргумент до людини 3) аргумент до публіки. Правила щодо аргументів – аргумент повинен бути істеним, доведеним незалежно від тези, достатнім для обгрунтування даної тези. Помилки – 1) помилка хибної підстави 2) недоведеної підстави 3) коло в доведенні 4) аргумент до незнання. Правила щодо демонстрації – оскільки доведення і спростування за своєю логічною формою є умовиводом, то в процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил дедукції, індукції, аналогії. Основна помилка називається «не слідує…» «не випливає…» яка означає відсутність необхідного логічного звязку між аргументами і тезою.