1. Істоиичний характер науки логіки

2. Характерні особливості абстрактного мислення

3. Формалізація як метод логіки

4. Поняття про форму мислення

5. Основні закони логіки

6. Логічна структура поняття

7. Види понятть

8. Логічне відношення між поняттями

9. Логічні операції над поняттями

10. Логічна структура судження

11. Види простих суджень

12. Розподіленість термінів в категтиичному судженні.

13. Логічні відношення між категоричними судженнями

14. Види складних суджень

15. Логічне відношення між складними судженнями

16. Види дедуктивних умовиводів

17. Поняття логічного слідування

18. Правило умовиводу логіки суджень

19. Безпоскредні умовиводи

20. Простий категоричний силлогізм

21. Види індуктивних умовиводів

22. Аналогія умовиводу

23. Види доведення

24. Види спростування

25. Правила доведення і спростування.

1 Істоиичний характер науки логіки

Наука логіка виникла у стародавній Греції. Її засновником був Арістотель (384-322 рр до н.е.). В розвитку формальної логіки вирізняють 2 етапи – 1) Період з ІУ ст до н. е. і до уінці ХІХст, який отримав назву загальної арістотелівської логіки. Сюди вносять античну логіку (Сократ, Платон, АрістотельТеофраст…) і схоластичну логіку (на підставі античної Декарт, Псел, Луллій…)

2) період з кінця ХІХ і до наши днів який отрима назву символічної або сучсної логіки. Основи її заклав Лейбніц, розвивали – Буль, Фреге Морган, Шредер…). Цей період поділ ше на 2 етапи: 1. класична символічна логіка, 2. неокласична символічна логіка.

В індійській логіці можна виділити три основні періоди її розвитку:

-рання буддійська логіка (VI-V ст. до н.е. - /7 ст. н.е.),

- діяльність логічних шкіл ньяя і вайшешика (III - Vст. н.е.), -розквіт буддійської логіки (VI-VIII ст).

У ранній буддійській логіці вивчаються види промов, залежність промови від місця її проголошення. Тогочасні логіки розрізняли шість видів промов:

- промова про себе,

- красива промова (художнє слово),

- промова диспутів,

- "дурна промова" (промова, яка викладає хибне вчення),

- правильна промова (промова, яка знаходиться у злагоді з істинним вченням і має за мету донести до слухачів істинне знання),

- промова, яка викладає істинне знання.

2 Абстрактне мислення та його особливості.

Мислення – це процес діяльності людського мозку.

Абстрактне мислення – це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь.

За допомогою органів чуття людина пізнає світ за різними якостями та властивостями, перед мисленням постає задача систематизувати результати. Суть цієї операції полягає у відокремленні несуттєвого, другорядного від суттєвого. Таке відокремлення називають абстракцією у вигляді узагальнення.

Однією із рим абстрактного мислення є узагальнення. Тобто , виокремлення суттєвих ознак, що на рівні абстрактного мислення постає у вигляді системи знань, тобто поняття.

Другою характерною римою АбМ є його опосередкованість характер, тобто фіксація факту незалежно від предмета.

Ще однією з однією з особливостей є нерозривний зв'язок з мовою. Адже навіть коли ми не розмовляємо, то мислимо за допомогою мовних засобів.

Ще важливою рисою абстрактного мислення є його опосередкований характер. О п о с ер е д к о в а н і с т ь - це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності. З ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим, і, що найголовніше, ми його використовуємо як фундамент та інструмент для добування нового знання. Тобто, у процесі пізнання настає такий момент, коли не безпосередньо сам предмет є джерелом знання, а саме знання про нього є основою для отримання нового, глибшого знання.

3 Формалізація як метод логіки.

Проблеми з мовою її неоднозначністю…

Формалізація у логіці має особливий характер, у загальному характері це виявлення логічної структури наших думок.

А логічною структурою є форма зв’язку поняття у судженні.

Формалізовано мова є будь-яка сукупність спеціалізованих мовних засобів із суворо фіксованими правилами утворення різноманітних виразів і правилами приписування цим виразом певних значень.

Отже застосування форм. мови, дає можливість за допомогою зовнішніх ознак оцінювати характер відношень , а також ефективно фіксувати логічну структуру мовних символів.

Виділяють такі види наукової формалізації: дескриптивна (означає зображення абстрактних обєктів науки за допомогою особливих термінів), математична (означає зображення абстрактних обєктів науки і наукового знання за допомогою спеціальних термінів, знаків, формул), логічна (означає зображення форм мислення за допомогою спеціальних знаків і символів які утворюють певну систему). Методологічна ф-ція формальної логіки означає її практичне використання субєктами практичної і теоретичної діяльності у процесі мислення.