1.3 Показники продуктивності праці

Ріст показника продуктивності праці є важливою умовою розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом росту національного доходу, що, відповідно, є передумовою виходу з економічної кризи та становлення пропорційного економічного зросту. Продуктивність є основою підвищення конкурентоспроможності підприємств, реальної заробітної плати працюючих, виступає джерелом для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рентабельності, технічного та організаційного реформування виробництва, управління людськими ресурсами, оцінки конкурентоспроможності, визначення цінової політики тощо.

Показники продуктивності праці є якісною характеристикою використання робочої сили на підприємстві. Продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності підприємства, а також показником, який безпосередньо впливає на зміну обсягу випуску продукції. Значення показника для економіки підприємства обумовлює наступні завдання його аналізу:

− оцінка рівня, динаміки та виконання плану (прогнозу) показників продуктивності праці у вартісному вимірнику;

− дослідження можливих показників звітного періоду (декада, місяць, квартал, рік) з аналогічними показниками за минулий період, з середніми показниками галузі, з показниками споріднених підприємств, з показниками підприємств конкурентів тощо;

− вивчення впливу факторів на окремі показники продуктивності праці та пошук можливих резервів їх підвищення;

− дослідження розбіжностей в темпах зростання показників продуктивності праці як працюючого, так і робітника;

− пошук резервів та розробка системи заходів щодо підвищення показників продуктивності праці та покращення ефективності використання трудових ресурсів.

Джерела аналізу показників продуктивності праці: “Звіт з праці” (№ 2-ПВ) і “Звіт підприємства з продукції” (№ 1-П), звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці.

1.4 Напрями дослідження та вимірники продуктивності праці

Продуктивність праці досліджують за двома напрямами:

− за кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць);

− за кількістю часу, що витрачено на виробництво одиниці продукції (трудомісткість продукції).

Продуктивність праці визначають як у натуральному, вартісному, так і трудовому вимірниках. Натуральні вимірники використовуються при випуску однорідної продукції. Вартісний вимірник використовують для узагальнення показників продуктивності праці в цілому по підприємству, галузі.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується за умови виробництва однорідної продукції. Різновидом натурального методу є умовно-натуральний метод, за умов якого обсяг роботи виражається в умовних одиницях однорідної продукції .

В основі трудового методу закладено вимірювання обсягів продукції за допомогою умовної трудомісткості виробництва або продажу продукції. При вимірюванні продуктивності праці трудовим методом використовуються нормативи часу на виробництво одиниці продукції або продаж одиниці товару. Перевагою трудового методу є можливість його застосування до всіх видів робіт і послуг. Для використання методу необхідні нормативи часу на кожен вид робіт, які є не завжди. Цим методом не можна користуватися для розрахунку продуктивності праці працівників, що знаходяться на погодинній оплаті праці, для яких не застосовуються норми виробітку.

Вартісний метод вимірювання дозволяє порівнювати продуктивність праці працівників різних професій, кваліфікацій, однак недоліком цього методу є вплив на показники кон’юнктури ринку та інфляції.

Для усунення недоліків цього методу пропонується продуктивність праці корегувати на зміну прибавочного продукту та цін. Тоді,за думкою В.А.Гавриленко, фактична продуктивність буде мати вид:

П_ф=(Q^ф_п-∆З)/Ш^ф_с, (1.2)

де Q^ф_п – фактичний обсяг випускаємої продукції за місяць,грн.;

∆З – зміна фактичних витрат на випуск продукції в порівнянні з базисною їх величиною, скоригованою на коефіцієнт зміни обсягу виробництва, грн.

Цей метод найбільш повно враховує особливості зміни продуктивності праці і може бути ефективно використаний для оперативного аналізу її за короткі проміжки часу,як правило,місяць,квартал.

Для комплексної оцінки змін продуктивності праці її пропонується розраховувати як величину створеного продукту в грошовому вираженні на одиницю сукупних витрат праці, тобто як

П=Q_п/З (1.3)

де П— продуктивність праці (середній виробіток);

Q_п — обсяг виготовленої продукції;

З — витрати часу на виробництво продукції.

Зворотною характеристикою середнього виробітку є трудомісткість:

(1.4)

де t — трудомісткість продукції — витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.

В залежності від прийнятої одиниці робочого часу визначають середній годинний, середній денний, середній місячний, середній квартальний і середній річний виробіток.

Перші два показники визначаються тільки для робітників шляхом ділення обсягу продукції відповідно на кількість відпрацьованих людино-годин і людино-днів; решта — шляхом ділення обсягу продукції на середньооблікову чисельність працівників основної діяльності за відповідний період.

Між середніми показниками існує взаємозв'язок:

(1.5)

де W_о.д — виробіток продукції на одного працівника основної діяльності;

Т_р.п — тривалість робочого періоду;

Т_р.д — тривалість робочого дня;

Ф — середньогодинний виробіток;

d — частка робітників в загальній чисельності основного персоналу.

Розглянемо основні показники продуктивності праці, що найчастіше використовуються в аналізі:

− середньорічна продуктивність праці одного працюючого;

− середньорічна продуктивність праці одного робітника;

− середньоденна продуктивність праці одного робітника;

− середньогодинна продуктивність праці одного робітника.

Важливим етапом в дослідженні показників продуктивності праці є їх факторний аналіз, тобто вивчення факторів, що впливають на зміну загального показника продуктивності праці – середньорічна продуктивність праці одного працюючого ( ППпрац. річ. ). На думку Рзаєвої Т.Г. на показник впливають:

1) структура персоналу – питома вага робітників у середньообліковій чисельності працюючих ( ПВр );

2) тривалість робочого року (Т р.року );

3) тривалість робочого дня (Т р. дня );

4) середньогодинна продуктивність праці робітника ( ППр. год. ).

Зв’язок згаданих факторів доцільно розрахувати за формулою:

ППпрац. річ. = ПВр*Т р.року*Т р.дня* ППр. год. (1.6)

На річну продуктивність праці одного робітника (ППр.річ.) впливають наступні фактори:

1) тривалість робочого року;

2) тривалість робочого дня;

3) середньогодинна продуктивність праці одного робітника.

Зв’язок факторів можна представити наступною формулою:

ППр. річ. = Т р. Року*Т р.дня* ППр. год. (1.7)

На денну продуктивність праці одного робітника (ППр.ден.)впливають такі фактори:

1) тривалість робочого дня;

2) середньогодинна продуктивність праці одного робітника.

Зв’язок цих факторів можна представити наступною формулою:

ППр. ден. = Т р. Дня*ППp. год. (1.8)

На годинну продуктивність праці ( ППр. год. ) впливають такі фактори:

− технічна озброєність праці;

− нормування праці та виконання норм виробітку;

− раціоналізація та винахідництво;

− кваліфікація робітників, рух робочої сили на підприємстві;

− ефективність виробництва;

− інтенсивність праці тощо.

Порівнявши між собою показники річної продуктивності праці працюючого і робітника важливо наголосити, що розбіжності в темпах їх зростання можна пояснити за рахунок зміни структури персоналу (зміна питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих).

Порівнявши між собою показники річної та денної продуктивності праці робітника, важливо відзначити, що розбіжності в їх темпах зростання можливі за рахунок зміни тривалості робочого року, яка може збільшуватись (за рахунок роботи у святкові та вихідні дні),або зменшуватись (за рахунок цілодобових втрат робочого часу).

Порівнявши між собою показники денної та годинної продуктивності праці робітника, важливо відзначити, що розбіжності в їх темпах зростання можна пояснити за рахунок зміни тривалості робочого дня, яка може як збільшуватись (за рахунок роботи понаднормово), так і зменшуватись (за рахунок внутрішньозмінних втрат робочого часу).

За умов ринкового господарювання згадані показники можуть бути використані як для внутрішніх потреб оперативного управління виробництвом, так і для визначення тієї чи іншої економічної вигоди,щодо ефективності використання трудових ресурсів, очікуваної в майбутньому.

Розглянемо вплив трудових факторів на зміну обсягу продукції.

Оскільки виробіток на одного працюючого (W) визначається як відношення обсягу продукції (Q) до середньооблікової чисельності працівників ( N ), то

(1.9)

За наведеною факторною системою нижче проведено факторний аналіз зміни обсягу продукції під впливом змін чисельності працюючих і продуктивності праці за методом абсолютних різниць.

Загальна зміна обсягу продукції у порівнянні з планом становить:

∆Q=Q_ф-Q_пл (1.10)

в тому числі під впливом змін:

а) чисельності працюючих

∆Q_N=(N_ф-N_пл)W_пл (1.11)

б) продуктивності праці

∆Qw=(W_ф-W_пл)N_ф (1.12)

Балансова перевірка:

∆Q=∆Q_N+∆Q_w (1.13)

тобто збігається з загальною зміною обсягу продукції.

Від'ємний знак зміни обсягу продукції під впливом чисельності працюючих пояснюється таким чином: якби продуктивність праці залишилась на рівні планового завдання, то внаслідок скорочення середньооблікової чисельності працівників обсяг продукції зменшився б Зростання ж продуктивності праці забезпечило збільшення обсягу продукції.

Факторний аналіз зміни обсягу продукції можна провести за більш розширеною факторною системою, зокрема:

(1.14)

де Np — середньооблікова чисельність робітників.

Решта елементів формули розшифровані для рівняння. Проведемо розрахунки впливу факторів на зміну обсягів продукції.

в тому числі під впливом змін:

— середньооблікової чисельності робітників

∆Q_Np=(N_ф-N_пл)T_рппл*T_рдпл*W_1пл (1.15)

— тривалості робочого періоду

∆Q_Трп=N_ф(T_рпф-T_рппл)T_рдпл*W_2пл (1.16)

— тривалості робочого дня

∆Q_Tрд=N_ф*T_рпф(T_рдф-T_рдпл)W_2пл (1.17)

— середньогодинного виробітку

∆Q_Wt=N_ф*T_рпф*T_рдф(W_tф-W_tпл) (1.18)

Балансова перевірка:

∆Q=∆Q_Np+∆Q_Tрп+∆QT_рд+∆Q_Wt (1.19)

тобто збігається із загальною зміною обсягу продукції.

Зростання рівня продуктивності праці забезпечується головним чином підвищенням озброєності праці (фондо- і енергоозброєність, електрооснащеність, технічна озброєність), а також вдосконаленням організації виробництва і праці.

На продуктивність праці, оціненої за виробітком, суттєво впливає трудомісткість продукції. Між цими показниками є певні взаємозв'язки.

Так, за відомого значення зміни трудомісткості продукції очікувана зміна продуктивності праці (середньогодинний виробіток) розраховується за такою формулою:

(1.20)

Якщо ж відома зміна середньогодинного виробітку, то зміна трудомісткості визначається за формулою:

(1.21)

Вище зазначалося, яким чином зміна продуктивності праці впливає на зміну обсягу продукції.

Розглянемо також вплив продуктивності праці на зміну інших показників, зокрема, собівартості продукції, який здійснюється за рахунок:

— умовно-постійних витрат

(1.22)

де DС — зміна собівартості продукції;

Y₀ — сума умовно-постійних витрат у базовому періоді;

DQ_w — обсяг продукції, одержаний за рахунок зміни продуктивності праці;

Q₀ — обсяг продукції в базовому періоді;

— зміни співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати

(1.23)

де DС% — зміна собівартості продукції, %;

DW% — зміна продуктивності праці, %;

ЗП% — зміна середньої заробітної плати, %;

d — частка заробітної плати в собівартості продукції, %.

Отже, центральною ланкою аналізу ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці. Його здійснюють, як правило, в такій послідовності: дають оцінку досягнутому рівню продуктивності праці, його динаміці і вивчають взаємозв’язок різних показників продуктивності праці; визначають вплив на продуктивність праці екстенсивних й інтенсивних факторів, виявляють не використані резерви підвищення продуктивності праці.

Кожне підприємство і його підрозділи розробляють відповідні показники якості праці з урахуванням особливостей трудової діяльності. Кожен показник має кількісну оцінку, виражену в балах або коефіцієнтах. За одиницю приймається нормальне значення якості праці. Керівник підрозділу веде фактичний облік цих показників, що відображаються в екрані якості праці. Після закінчення місяця такі оцінки узагальнюються і розглядаються на загальних зборах колективу. Протокол зборів із затвердженими оцінками надається економісту (бухгалтеру) для нарахування заробітної плати та премій.

Показники системи оцінки якості праці (критерії) повинні легко визначатися і бути універсальними, тобто властивими більшості працівників. Як правило, при розробці системи оцінки якості праці використовується невелика кількість показників – від 4 до 15. Застосування більшого числа показників ускладнює їх облік і сприйняття.

Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання. Водночас підвищення продуктивності представляє собою процес змін в економіці. В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення й упровадження цільових програм управління продуктивністю праці. Успішна реалізація цільових програм управління продуктивністю праці значною мірою обумовлена якістю процесу планування на ранніх стадіях розроблення програм.