3.3 Вплив на продуктивність збільшення інших невиходів на роботу
До третьої групи відносяться всі причини, що викликають зниження вихождаемості, тобто зростання невиходів на роботу. У цю групу входять наступні причини: відволікання робочих на навчання і підвищення кваліфікації, на сторонні роботи та громадські заходи; виклики до правоохоронних органів; загальні та професійні захворювання; безкоштовні відпустки за рішенням адміністрації, прогули. У нашій практиці на інші невихода встановлюється норматив, який враховується при розрахунку коефіцієнта облікового складу і облікової чисельності робітників. Величина інших невиходів по нормі розраховується в розмірі 4% від фактичних виходів, тобто як:
де
- фактична кількість виходів на роботу
за місяць усіх робочих, чол./дні.
чол./дні
Наднормативне перевищення невиходів розраховується по формулі::
де
- фактична кількість інших невиходів,
чол./дні.
чол./дні
В сою чергу наднормативні невиходи призводять до додатковому відволіканню робочих від процесу виробництва на величину:
де
- фактична кількість днів роботи
підприємства по випуску продукції, дні
чол.
Тобто через наднормативні невиходи 288 чол. Відволікаються від процесу виробництва.
Кількісний вплив наднормативних невиходів на продуктивність праці розраховується як:
грн./чол.
Тобто, через наднормативні невиходи, продуктивність праці зменшилась на 926,5 грн./чол.
3.4 Вплив на продуктивність плинності кадрів
До четвертої групи належать всі причини, які викликають зростання плинності кадрів, а саме: вихід на пенсію, в армію, зміна місця проживання і розрахунки з об'єктивних обставин; незадовільний культурно-побутове обслуговування населення, низький рівень заробітної плати, погані умови роботи і т. д. Дослідження показують, що в даний час плинність кадрів має тенденцію до зростання, яка негативно впливає на продуктивність праці в двох напрямках.
Перший напрямок полягає в додатковому відволіканні новоприйнятих робітників від процесу виробництва за рахунок обов'язкового проходження ними техмінімуму в навчальному пункті, а також подальшого підвищення їх кваліфікації з відривом від роботи. У підсумку складається група робітників, яка постійно навчається техмінімум і не бере участі в процесі виробництва, в кількості:
де
- кількість
знов прийнятих робочих в даному місяці
через плинність, чол.;
-
тривалість навчання одного знов
прийнятого робочого техмінімуму, дні.
чол.
Відповідно продуктивність праці робочих по даному направленню зменшується на:
грн./чол.
Отже відволікання робочих для проходження техмінімуму сприяє зменшенню продуктивності праці на 11 грн./чол.
Другий напрямок полягає в тому, що знову прийняті робітники, як правило, на 10-15% працюють гірше досвідчених.
Зниження продуктивності праці в цьому направленні представлено виразом:
де
- фактична місячна продуктивність праці
робочих, грн./чол.
-
фактична питома вага знов прийнятих
робочих в загальної їх кількості в
аналізованому періоді, д.од.
грн./чол.
Отже через те що знов прийняті робочі працюють на 10% гірше ніж досвідчені, продуктивність праці зменшилась на 6,8 грн./чол.
Загалом під впливом цієї групи причин продуктивність праці зменшилась на 17,8 грн./чол.