60

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Держаний вищий навчальний заклад

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Учбово-науковий інститут

„Вища школа економіки та менеджменту ”

Факультет економіки

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з економічного аналізу

на тему: «Аналіз об’ємів виробництва продукції та продуктивності праці»

Виконала студентка 4 курсу

групи ОА-09а О.В.Гутченко

Перевірив

д.е.н,професор В.А.Гавриленко

Донецьк-2012

РЕФЕРАТ

Розрахунково-пояснювальна записка:

Курсова робота містить: 59 сторінок, 12 таблиць,1рисунок,10 джерел,64 формул.

Об^,єктом дослідження є підприємства вугільної промисловості.

Предмет – виробництво продукції та продуктивність праці на вугільнодобиваючих підприємствах.

Методи дослідження: загальнонаукові методи (аналіз, синтез, конкретизація) та спеціальні методи дослідження (порівняння,групування).

У даній курсовій роботі розглянуті теоретичні засади продуктивності праці,проведений аналіз обсягів виробництва,якості продукції та аналіз обсягів реалізації продукції;був проведений аналіз продуктивності праці під впливом різноманітних причин. У роботі були розроблені заходи щодо підвищення продуктивності праці та зроблені висновки.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА, ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ОБСЯГ РЕАЛІЗАЦІЇ, ПЛИННІСТЬ КАДРІВ,ЗОЛЬНІСТЬ,СІРНІСТЬ,ВОЛОГІСТЬ,ЗАБРАКОВАНА ПРОДУКЦІЯ,ВНУТРИЗМІННІ ВТРАТИ,ЦІЛОДОБОВІ ВТРАТИ,РІВЕНЬ МЕХАНІЗАЦІЇ

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………….3

1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ………..5

1.1 Поняття продуктивності праці……………………………………………5

1.2 Фактори,які впливають на продуктивність праці……………………....7

1.3 Показники продуктивності праці……………………………………….12

1.4 Напрями дослідження та вимірники продуктивності праці…………..13

2.АНАЛІЗ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ……………………….22

2.1 Аналіз обсягів виробництва…………………………………………….22

2.2 Аналіз якості продукції………………………………………………….36

2.3 Аналіз обсягів реалізації продукції…………………………………….37

3. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ……………………………………..41

3.1 Аналіз продуктивності під впливом зменшення обсягів виробництва41

3.2 Вплив підвищеного складу працівників на продуктивність…………43

3.3 Вплив на продуктивність збільшення інших невиходів на роботу….47

3.4 Вплив на продуктивність плинності кадрів……………………………49

4. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ…52

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..59

ВСТУП

У ринковій економіці підвищення продуктивності праці – основний чинник вирішення економічних проблем підприємства. Зміна співвідношення між затратами робочого часу і кількістю виробленої продукції характеризує рух продуктивності праці. Рівень і динаміка продуктивності праці визначаються складною взаємодією чинників: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природно-кліматичних, структурних. Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежать чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування персоналу, розробка системи мотивації до праці ґрунтуються на дослідженнях продуктивності праці.

Поряд з цим, питання удосконалення методології дослідження продуктивності праці персоналу підприємств є особливо актуальними і вимагають подальшого опрацювання.

Метою роботи є виявлення та розрахунок чинників продуктивності праці.

На виконання мети поставлено та вирішено наступні завдання:

• розглянути теоретичні засади аналізу продуктивності праці;

• провести аналіз обсягів виробництва продукції;

• зробити аналіз продуктивності праці,обсягів реалізації та якості продукції;

• розробити заходи щодо підвищення продуктивності праці.

Методи дослідження:

- загальнонаукові методи (аналіз, синтез, конкретизація);

- спеціальні методи дослідження (порівняння, групування).

Практична цінність роботи полягає в розробці рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці на підприємствах.

Дослідження рівня продуктивності праці, пошук джерел її зростання, а також розробка комплексу заходів щодо покращення використання персоналу на підприємствах висвітлюються у працях багатьох вітчизняних вчених-економістів, зокрема В.А.Гавриленко, В. Андрійчука, Д. Богині, В. Вітвіцького,Б.Є.Грабовецького,О.Грішнової,С.Гудзинського,В. Дієсперова, Д. Доманчука, Ю. Краснова, Г. Купалової, І. Лотоцького, С. Лучик, М. Маліка,Є.В.Мниха,В.Нелепа,Т.Г.Рзаєвої,В.Рябоконя,П.Саблука,С.С.Черниша, О. Шкільова, О. Шпикуляка, К. Якуби та ін. Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних питань підвищення продуктивності праці внесли С.Г.Струміліна, А.С.Кудрявцев, А.М.Омаров, Л.С.Бляхман, М.І.Бондаренко, А.Г.Євтушенко, В.В.Мазур, Д.Ю.Васильєв, І.І.Прокопенко та ін. Тією чи іншою мірою ця проблема розглядається в роботах філософів, соціологів, психологів, демографів.

1.Теоретичні засади аналізу продуктивності праці

1.1 Поняття продуктивності праці

Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів, а отже, додатковим резервом поліпшення забезпеченості ними підприємства є продуктивність праці. Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість).

Провідні економісти дають різні тлумачення продуктивності праці. Зокрема, С.Г.Струмілін визнає, що продуктивність праці в загальному і в той же час точному значенні цього слова характеризується кількістю продукції, тобто сумою споживчих благ у натуральному вираженні, створюваних робітником в одиницю часу. Ця кількість, у свою чергу, визначається цілим рядом факторів, з яких одні стоять на боці самого робітника, а інші – на боці виробничої техніки і суспільної організації праці. Сукупність суб’єктивних факторів продуктивності праці, що залежать від самого робітника, визначає індивідуальну продуктивність останнього. Сукупність об’єктивних факторів продуктивності, що стоять поза волею і якостями окремого робітника, ми об’єднуємо поняттям продуктивної сили праці.

А.С.Кудрявцев висловлює такий погляд: «Маса зробленої за даний проміжок часу продукції, що характеризує продуктивність праці, може...збільшуватися за рахунок не тільки підвищення продуктивної сили праці, але і зростання інтенсивності праці». На його думку, критерієм розмежування категорій «продуктивна сила праці» і «продуктивність праці» є інтенсивність праці. Це розмежування настільки яскраво виражене в його роботах, що він навіть виділяє фактори збільшення кожної категорії.

А.М.Омаров , розглядаючи сутність продуктивності праці, вказував, що продуктивність праці виступає як результат розвитку продуктивної сили й інтенсивності праці, породжених функціонуванням відповідно двох сторін праці (конкретної праці і праці як витрати людської енергії).

За твердженням Л.С.Бляхмана, продуктивність праці – це реально досягнута в часі ефективність праці на основі сполучення об’єктивних і суб’єктивних умов виробництва.

На думку багатьох вчених, визначення А.М.Омарова і Л.С.Бляхмана не дають повного уявлення про продуктивність праці, тому що на цю економічну категорію впливають не тільки умови виробництва, але і природні, організаційні та інші умови, а також соціальні, технологічні, економічні фактори.

Польський економіст Б.Мінц у своїх працях розмежовує категорії «продуктивність праці» і «продуктивна сила праці», причому першу він розуміє як здатність праці робити споживчі вартості (продукцію чи послуги матеріального характеру), що при даній техніці й організації праці може бути визнана нормальною.

М.І.Бондаренко і А.Г.Євтушенко стверджують, що продуктивність праці є узагальнюючим показником результативності праці, який характеризує ефективність її витрат в матеріальному виробництві й сфері послуг і визначається кількістю зробленої продукції (виконаних робіт) в одиницю часу чи витрат праці на одиницю продукції (виконаних робіт).

В.В.Мазур відзначав, що продуктивність праці є дуже складною економічною категорією, незважаючи на зовнішню простоту її визначення: під нею розуміється ступінь ефективності (результативності) праці. Іншими словами, продуктивність праці характеризується відношенням обсягу виробництва до працевтрат. Д.Ю.Васильєв уявляє продуктивність праці як складне, двоїсте за своєю природою явище, що виступає, з одного боку, як продуктивність конкретної праці, а з другого – як продуктивність абстрактної праці.

Прокопенко вважає, що під продуктивністю слід розуміти ступінь ефективності використання наявних ресурсів (не тільки праці, а й капіталу, сировини, землі, інформації, часу тощо) для виробництва товарів чи послуг, що відповідають потребам ринку за кількістю та якістю.

Як вважає В.А.Гавриленко, під продуктивністю праці розуміється кількість випущеної продукції в середньому одним робочим в одиницю часу. Виділяють годинну, змінну і місячну продуктивність праці. Годинна та змінна продуктивність праці визначається діленням обсягу виробничої продукції за аналізований період часу на кількість відпрацьованих робітниками людино годин або людино змін. Місячна продуктивність праці являє собою частку від ділення обсягу виробленої продукції за місяць на облікову чисельність працівників.