2) Органи прокуратури мають такі превентивні завдання:

- участь прокурора у розробленні програм та планів профілактики злочину

- прокурорський нагляд

- превентивна д-сть слідчого у виявленні детермінант і реагуванні на них тощо.

3) Судові органи – виявляють причини та умови і здійснюють відповідне реагування на них, здійснюють аналіз судової практики та узагальнення інформації про причини та умови; реагування на причини та умови правопорушень при розгляді цивільних, адмін., кримінальних справ.

Тема: Причини та умови конкретного злочину. Механізм злочинної поведінки

1. Механізм злочинної поведінки: поняття, стр-ра, види.

2. Зміст окремих ланок механізму злочинної поведінки

3. Конкретна життєва ситуація: поняття, види та роль в механізмі злочинної поведінки

4. Віктимна поведінка у механізмі злочнного прояву

№1

Механізм злочинної поведінки – це звязок та взаємодія зовнішніх факторів обєктивної дійсності та внутрішніх психічних процесів і станів особи, що детермінують рішення вчинити злочин, зкеровують та контролюють його виконання (Кудрявцев В.Н.)

Стр-ра механізму злочинної поведінки (Кудрявцев В.Н.):

1) мотивація

2) прийняття рішення вчинити злочин (окермі вчені приєднують сюди і планування злочину – питання необхідно вирішувати залежно від виду злочину і механізму його вчинення)

3) виконання рішення

4) посткримінальна поведінка

Стр-ра механізму злочинної поведінки (Заклюк А. П.):

1) формування криміногенної мотивації та орієнтації

2) опридмечування мотиву злочинного прояву через намір та рішення вчинити злочин

3) реалізація злочинного наміру та настання суспільно-небезпечних наслідків

NB! такий підхід до визначення стр-ри механізму злочинної поведінки викликає ряд моментів, які необхідно уточнити:

1. Враховуючи поняття мотивації, яке дається автором підходу, важливо визначитись чи може “процес формування мотиву” формуватись.

2. чи формується криміногення орієнтація особи безпосередньо в процесі формування мотиву та мети поведінки;

3. чи обумовлює така стр-ра механізм необережного прояву.

Види механізму злочинної поведінки:

1) В залежності від наявності чи відсутності ланки мотивації, тривалості і ступеню усвідомлення мотивації, розрізняють механізм:

- умисної продуманої поведінки

- умисної ситуативної поведінки

- умисної афектованої поведінки

- необережної злочинної поведінки

Кожному виду злочинної поведінки притаманні дії відповідного типу:

- вольові

- імпульсивні

- рефлекторні;

- інстинктивні.

Рефлекторні та інстинктивні – не потребують мотивації, усвідомлення мети та регуляції поведінки, а вчинюється автоматично, вибір варіанта поведінки доведений до рівня стереотипу неусвідомленої звички.

Для умисних продуманих злочинів характерно усвідомлення хар-ру діяння та наслідкі, чітке формування мети, домінування певного мотиву.

До ситуаційних умисних злочинів хар-на напівсиідома згорнута ситуація, коли мета виникає миттєво, прийняття та реалізація рішення є спонтанним.

Лекція 14.11.12

№2

Змістовна хар-ка окремих ланок механізму злочинної поведінки.

(Кудрявцев) мотивація – процес виникнення, формування, розвитку зміни мотивів.

Мотивація (Даньшин І.М.) – сук-ть або сис-ма психологічних детермінант, що виконують роль внутрішньої причини злочину.

Мотивація (Кузнєцова Н.Ф.) – психічне явище, що хар-зує особу та являє собою сук-ть мотивів у їх розвитку взаємодії та реалізації.

Мотив – спонукання(бажання) реалізувати певні потреби або задовольнити певний інтерес або підтвердити певну психологічну установку.

Мотиви породжуються певними внутр і зовн факторами, які називаються мотивоутворюючими. До них відносять:

- потреби

- інтереси

- почуття або емоції

- ціннісні орієнтації

Потреби скл. основу формування соціальної установки та спрямованості особи, формуються у процесі соціалізації особи під впливом різних обєктивних факторів: соц-економічного, соц-культурного та соц-психологічного змісту, з трансформацією через свідомість особи. А також з урахуванням біологічних особливостей особи.

Потреби поділяються на біологічні та соціальні.

За соц значимістю потреби поділ на нормальні, деформовані і збочені.

Серед мотивів, що формуються на основі потреб – корисливі, хуліганські, сексуальні, прагнення набути авторитету, прагнення до влади, самоствердження тощо.

Інтерес – специфічне ставлення особи до обєкта через його значимість та емоційну привабливість.

Мотив злочину формується як правило на основі особистих інтересів, що не співпадають або суперечать суспільним інтересам і в результаті чого особи стоїть перед вибором бажаної та обовязкової поведінки. Внаслідок конфлікту інтересів виникають певні мотиваційні спонукання до певних дій: корисливих, хуліганських, службових тощо.

Почуття, емоції – не є ел-ом злочинної поведінки безпосередньо. Щоб стати таким ел-ом вони повинні усвідомлюватись особою в якості мотивів поведінки. Серед мотивів, що формуються на основі почуттів – помста, ревнощі, гнів, агресивність, образа, злість, заздрощі тощо.

Ціннісні орієнтації та установки особи – соціально обумовлена сис-ма ставлень особи до явищ та подій соціального середовища. Вони є складовими загальної соц спрямованості особи і саме в цьому аспекті впливає на формування криміногенних властивостей особи вцілому. Окремі ціннісні орієнтації та установки особи лежать в основі поведінки особи і безпосередньо визначають хар-ер мотивації такої поведінки (фанатизм, екстремізм, шевінізм, релігійний фанатизм тощо).

Класифікація мотивів:

1. За сферою формування: суспільні та особисті

2. За змістом формування: політичні, корисливі, насильницько-егоїстичні, легковажно-безвідповідальні, лякливо-малодушні тощо.

3. За змістом мотивів умисних злочинів виділяють такі спонукання:

- корисливі;

- зневажливе ставлення до норм суспільства;

- вороже ставлення до суспільства та людей через заздрість, особисті невдачі;

- збочені потреби в самореалізації

- агресивність, фанатизм тощо.