
- •1) Співвідношення кримінології з ін юр науками
- •Тема 2 - самостійно
- •1) Загальнонаукові методи:
- •2) Міжгалузеві методи:
- •Тема 4 Злочинність як обєкт кримінологічного вивчення
- •1 Напрям – соціальний.
- •Детермінація злочинності
- •1 Підхід - щодо розуміння природи причин та умов злочинності;
- •2 Підхід - щодо стр-ри причинного звязку та механізму розуміння детермінант;
- •3 Підхід - щодо хар-ру звязку причин злочинності та соц середовища.
- •1. За стійкістю криміногенної спрямованості особи:
- •1. За соц рівнем здійсненням превентивної д-сті поділ на:
- •2. З обсягом та спрямованістю превентивної д-сті поділ на:
- •3. За масштабом здійснення превентивної д-сті:
- •2) Органи прокуратури мають такі превентивні завдання:
- •4. За змістом мотивів необережних злочинів виділяють такі спонукання:
- •Злочинність неповнолітніх
- •1. За соціально-демографічними ознаками виділяються такі складові:
- •2. Щодо морально-психологічної хар-ки:
1. За стійкістю криміногенної спрямованості особи:
- випадкові
- ситуаційні
- нестійкі
- злісні
- особливо небезпечні
2. За хар-ом та змістом мотивації:
- з негтивно байдужим ставленням до людських цінностей, прав, свобод(насильницький тип)
- з корисливою спрямованістю (корисливий тип)
- з байдужим ставленням до своїх соціальних обовязків та ф-цій (асоціальний тип)
- з легковажно безвідповідальним ставленням до вимог та обовязків (необережний тип)
- орієнтований на абсолютний пріорітет власних потреб та інтересів (споживацький, паразитарний тип)
№2 Стр-ра особи злочинця будується на підставі уявлення про стр-ру особи загалом та з розумінням необхідності визначення її таким чином, щоб була відображена детермінуюча роль кожного її елемента.
Структура особи злочинця складається з таких блоків:
1) Ознаки формування, соціалізація особи. Складові:
- освіта, її рівень, наявність спеціальності;
- відомості про риси набуті у батьківській сімї, у тому числі і соціальні;
- ставленні батьків та їх участь у формуванні і вихованні особи;
- ознаки, риси, звички, набуті у юнатстві, у теперішній час, в оточенні сімї, за місцем проживання, місцем проведення вільного часу;
- характер занять у вільний час
2) Ознаки соціального статусу та соціальних ролей:
- соціальне становище, рід занять, хар-ер виробництва (навчання)
- сімейний стан, наявність дітей, можливість їх утримання і виховання;
- соціальні житлові умови, їх придатність для нормального проживання
- належність до соціальних груп суспільно прийнятної спрямованості
- належність до груп асоціальної або суспільної спрямованості
- соціальні плани (перспективи) особи на майбутнє
3) Демографічні ознаки, що мають соціальне, психолонічне значення:
- стать
- вік
4) Психофізіологічні особливості:
- реакції
- особливості темпераменту
5) Показники фізичного здоровя:
- загальний стан, фізичні вади, що безпосередньо впливають на можливість соціальної адаптації
- хронічні захворювання
- захворювання, що є наслідком антисоціальної поведінки (алкоголізм, нарокманія тощо)
6) Показники психічного здоровя
7) Індивідуальні психологічні риси (риси хар-ру)
8) Ознаки повязані із вчиненням особою злочину:
- ознаки складу злочину, обєктів посягання, способи досягнення злочинної мети, мотиви вчинення злочину, роль особи у злочинному діянні;
- ознаки ставлення особи до вчиненого, у тому числі до доказів, потерпілого, завданої шкоди;
- наявність колишніх судимостей
- характеристика злочинів, за які особа була раніше засуджена
Тема: Попередження злочинів
1. Поняття, мета, завдання та рівні попередження
2. Організаційні та правові засади попередження злочинів
3. Система попередження злочинів. Класифікація заходів попередження злочинів
4. Субєкти попередження злочинів
№1
“Боротьба злочинністю”:
Долгова А.І. – це є найширше поняття, що означає загальнодержавну, соціальнополітичну, системну діяльність всієї системи державних органів і громадських організацій, спрямовануна подолання злочинності. Це поняття включає загальну орг-цію боротьби зі злочинністю, попередження злочинності і правоохоронну д-сть.
Закалюк А.П. – означає супротив злочинності, відтворює загальну сутність діяльності, але не розкриває форм, напрямів, завдань, ф-цій супротиву і тому не може застосовуватись до позначення д-сті з усунення чи нейтралізації причин злочинності, бо нелогічно чинити супротив причинам та умовам.
“Профілактика, попередження”
1 підхід (Кузнєцова Н.Ф.) – ці терміни є синононімами і застосовуються для позначення д-сті з усунення, послаблення чи нейтралізації причин та умов злочинності і не включають д-сть по виявленню злочинів та репресивну д-сть
2 підхід (Зелінський) – ці терміни не є синонімами, позначають різну за змістом та терміну здійсненнням д-сть – профілактика здійснюється, щодо осіб, які ще не вчинили злочини, але є певні передумови для цього і відповідно не йдеться про конкретний злочин, а про послаблення криміногенних факторів як таких.
Попередження спрямовне на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкретною особою, а припинення спрямоване вже на присікання розпочатого злочину.
“Попередження і запобігання”
За словниками – ці терміни є синонімами;
Закалюк – погоджується, що за сутністю це синоніми, але все ж рекомендує застосовувати термін “запобігання”, оскільки зазначає, що в словниках є певні смислові відмінності.
Попередження (Туркевич І.К.) – д-сть державних органів, громадських орг-цій та окремих громадян, що носить системний хар-ер як за комплексом заходів, так і за колом субєктів що її здійснюють, япрмовану на усуненнення та нейтралізацію причин та умов злочинності та окремих злочинів.
Попередження (Долгова А. І.) – цілеспрямований вплив держави, суспільства, фіз і юр осіб на процеси детермінації та причинності злочинності з метою недопущення втягнення у злочинність нових осіб, вчинення нових крим діянь, профілактичні визначення за джужою самостійно.
Лекція 07.11.12
Загальна орг-ція попередження злочинності включає:
- інформаційно-аналітичну д-сть;
- кримінологічне прогнозування;
- визначення стратегії попередження злочинності;
- програмування попредження злочинності;
- створення та вдосконалення правової бази попередження злочинності
- координація д-сті субєктів попередження злочинності;
- орг-цію та розвиток наукових досліджень у цій сфері;
- підготовка професійних кадрів та підвищення їх кваліфікації
- формування пр культури населення.
Правову базу попередження злочинності становлять:
1) Норми законів, що регулюють репресивну д-сть держави щодо виявлення, припинення, присікання злочинів, а також щодо попередження рецедиву злочинів: КК, КПК, КВК, КпАП тощо.
2) Закони, що визначають превентивні обовязки окремих органів і служб в межах регламентації їх загальної компетенції: ЗУ про міліцію, про прокуратуру, про виконавчи службу, про СБУ тощо.
3) Закони, які регламентують превентивну д-сть в окермих суспільних сферах: ЗУ про адмін нагляд за особами, звільненими з місцб позбавлення волі, ЗУ про соц роботу з дітьми та молоддю, комплекс антикорупційних законів тощо.
4) Міжнародно-пр акти, ратифіковані ВРУ: Крим конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, Конвенц ООН проти корупції, проти організованої злочинності тощо.
5) Державні комплексні програми по профілактиці правопорушень
№3
Система заходів попередження злочинів – багаторівнева система різних за замістом хар-ом і масштабом здійснення державних і громадських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію причин та умов злочинності.
Заходи попередження злочинів класифікуються за різними критеріями: