1 Підхід - щодо розуміння природи причин та умов злочинності;

1) Біологічний - злочинність породжується психофізичними факторами - конституція, психіка, емоції, темперамент, інтелект, моторика, реактивні можливості тощо.

2) Психологічний - злочинність породжується психологічними факторами, сформованими в процесі соціалізації і трансформованими через свідомість людини у суспільну свідомість психологічні оцінки, ціннісні орієнтації, моральні приниципи, уподобання та інтереси.

3) Матеріалістичний - злочинність породжується обєктивними факторами - економічними, соц-культурними, політичними тощо - реальними явищами та процесами суспільного життя.

4) Комплексний - злочинність породжується сукупністю факторів - фізіологічна і психічна орг-ція людини і середовище в якому вона перебуває.

2 Підхід - щодо стр-ри причинного звязку та механізму розуміння детермінант;

1) Умовний - під причиною розуміється будь-яка необхідна та достатня умова (фактор) даного наслідку або ж сук-ть факторів при яких мав місце наслідок, в межах підходу розрізняли однофакторний та багатофакторний підходи.

2) Традиційний - прчиною злочинності є зовн силовий вплив як фізичний так і психічний чи психологічний. Характерний для вивчення прчини конкретного злочину чи окремої їх категорії - зл-ни в стані афекту, неповнолітніх; вплив віктимної поведінки потерпілих.

3) Традиційно-діалектичний - причинами злочинності є соц-психологічні детермінанти, обумовлені соціальними умовами формування суспільної свідомості. Обовязково враховуються послідовність впдиву факторів на наслідок - так звані ближні та віддалені причини.

4) Інтеракціоністський - соц взаємодія середовища та особи при певних умовах є процесом породження індивідуальної чи масової злочинної поведінки шляхом певної трансформації первинних характеристик середовища та особи внаслідок чого виникають нові соц стани середовища та людини. Середовище криміналізується, включ злочинність, а особа набуває кримінального досвіду і стає особою злочинця. Взаємодія включ внутр (різних матеріальних умов життя, психолог хар-ик, моральних цінностей) та зовнішній прояв (середовища та населення різних типів осіб).

3 Підхід - щодо хар-ру звязку причин злочинності та соц середовища.

1) Мікростр-рний - причини злочинності випливають з мікросередовища існування особи - сімя, формальні та неформальні колективи, найближче оточення.

2) Макростр-ний - злочинності породжується явищами та процесами, що виникають та розвиваються у макро середовищі на макро рівні - рівні всього суспільства, держави, соц інститутів.

№4

У кримінологічній науці класифікація детремінуючих факторів злочинності здійсн за різними критеріями, в залежності від мети та завдань дослідження.

Найбільш поширеними є наступні класфиікації:

1. За функціональним призначенням факторів:

- причини

- умови

- кореляти

2. За ровням функціонування детермінанти злочинності поділ на:

- дермінанти злочинності

- детермінанти окремих видів злочинності

- детермінанти окремих злочинів

3. За сферой дії (за змістом):

- політичні

- економічні

- соціальні

- управлінські

- правові

- етнічні

- культурологічні

- морально-етичні

- релігійні тощо.

4. За значениям у процесі детермінації поділ. на:

- корінні

- головні

- другорядні

5. За природою:

- обєктивні (матеріальні)

- субєктивні (психологічні)

№5

- економічні фактори, які впливають на основні детермінанти злочинності в сучасній Україні:

а) залиш не задовільним майнове та побутове становище більшості населення;

б) не пропорційне розшарування населення за майновим станом

в) інфляційні процеси, знецінення грошових заощаджень, кризові явища в економіці, спад виробництва

г) корупція, тінізація економіки

д) занепад села, що тягне за собою підвищення рівня урбанізації

е) посилення міграційних процесів

є) безробіття, нестача кваліфікованих працівників

ж) недобросовісна конкуренція, монополізм в окремих сферах економіки

з) розбалансованість банківської сис-ми

- політичні фактори:

а) відставання політичного розвитку суспільства або його штучне гальмування

б) зростання політичної нестабільності, що тягне за собою еконосічну та правову

в) політична корупція

г) відсутність політ відповідальності влади

д) нехтування владою принципом рівності перед законом не тільки у правах, але і в обовязках

е) протиріччя між гілками держ влади

є) лобіювання в оргнах влади незаконних інтересів окремих членів суспільства

- соціально-культурологічні фактори:

а) скорочення держ підтримки освітньо-культурного розвитку дітей та молоді

б) занедбання процесу виховання соціально позитивних орієнтацій

в) негативне масове пропогандистське спрямування ЗМІ

г) неефективність д-сті громадських інституцій у різних сферах соц життя

д) відступ від норм соц справедливості

е) загострення міжнац відносин

є) ослаблення сімейних звязків, збільшення к-сті розлучень

ж) негативний вплив різних субкультур через ЗМІ

з) деградація суспільних цінностей етнічних, культурних традицій

- правові фактори

а) недосконалість зак-ва, що дає можливість обходити пр норми або нехтувати ними через відчуття безкарності

б) неефективність заг.соц профілактики правопорушень

в) неефективність д-сті пр.охор органів через непрофесіоналізм, недофінансування, корупцію тощо.

г) відсутність пр культури населення

- соц- психологічні фактори

а) зміцнення кримінально-психологіч стереотипів поведінки під впливом інших чинників соц політичного та соціально економічного змісту

б) нехтування основними моральними п-ципами, відсутність соц позитивних життєвих установок

в) неспроможність та(або) небажання задовольняти потреби та добитись особистого розвитку соц позитивними діями без порушення норм та правил співжиття

г) пропаганда окремої частини населення без наголошення на способах збагачення

д) психологічні установки вседозволеності, культів насильства

е) пропаганда кримінальної субкультури

є) зміцнення відчуття безкарності та безвідповідальності

ж) зростання психологічних навантажень, конфліктних та стресових ситуацій

з) цинізм та аморальність, зведені до ролі життєвих п-ципів

Лекція 24.10.12

Особа злочинця як обєкт кримінологічного вивчення

1. Типологія особи злочинця та мотивація злочинної поведінки

2.Стр-ра особи злочинця

№1

Соціальний тип особи – закономірно складена в даній сис-мі сусп. відносин сукупність соціально типових якостей та властивостей, що проявляються у певних способах д-сті особи, яка виступає як типова для даного суспільства соціальна фігура. З позиції типологічного підходу, злочинець вивчається як особливий соціальний тип особи, носій суттєвих та відносно стійких соціально-психологічних властивостей та рис, що закономірно сформувались під впливом негативних елементів соціального середовища.

Соціальний аспект особи – це процес в основі якого лежить перетворення зовнішніх соціальних відносин у внутрішню стр-ру особистості: її потреби, інтереси, установки, орієнтацію, спрямованість тощо.

Особа злочинця – соціальний тип, специфіка якого виражається не тільки в особливостях соціальних детермінант, що лежать в основі формування у неї ознаки суспільної небезпеки, але і у тих рисах та якостях, що утворюють особливість її духовного світу та поведінки, визначаючи специфіку сприйняття та оцінки оточуючих соціальних умов.

Особа злочинця – сукупність біологічних, моральних, соціально-рольових, психологічних, соціально-значимих ознак та властивостей певних дефектів соціалізації, що постійно змінюються, мають динамічний характер, набувають максимально негативного значення, виявляючись у вчиненні злочину та будучи певною мірою типово притаманними його суб’єку, тим самим, наділяючи їх ознакою суспільної небезпеки.

Стосовно особи злочинця суспільна небезпека виступає як соціальна властивість особи, що виражається у реальності загрози охоронюваним кримінальним законом соціальним цінностям і як процес реалізації цієї властивості у злочинній діяльності.

Суспільна небезпека є суттєвим і необхідним елементом соціальної характеристики злочинця, у ній закріплені усталені властивості, які в соціальній дійсності закономірно відображаються у соціальному обличчі спрямованості та рольових функціях осіб, що вчинили злочини.

Класифікація – усталене групування досліджуваних явищ за атрибутивними ознаками, будується на жорстких критеріях груп та підгруп, кожна з яких займає певне фіксоване місце. Класифікація основана на схожості обєктів у кожній групі, що визначається наявністю спільних рис.

Це певний статистичний розподіл сукупності осіб, що вчинили злочини на певні групи з використанням такого критерію як статистична поширеність однієї чи декількох ознак.

Найбільш поширеними є наступні критерії:

- стать

- вік

- освіта

- сфера зайнятості

- наявність постійного місця проживання

- наявність постійного джерела доходів

- громадянство

- стан спяніння особи на момент вчинення злочину

- наявність судимості

- ознака групового вчинення злочину

- наявність повторності злочинної поведінки, а також поділ за видами злочинів: вбивці хулігани тощо.

Типологія – групування об’єктів за суттєвими та найбільш вірогідними ознаками, що характерні для досліджуваних об’єктів, без жорсткого розмежування однієї групи від інших.

Вона фіксує те головне, без чого немає особи злочинця, відкриває стійкі звязки між суттєвими властивостями і тим самим виявляє закономірності, властиві злочинцю як типу.

За підходом А.І. Долгової особи, які вчинили злочини поділяються на 2 типи:

1) Криміногенний

2) Випадковий

Для криміногенного типу злочинців характерно:

- формування особи в умовах інтенсивного, протиправного, аморального впливу середовища;

- передуюча сукупність аморальних вчинків та правопорушень;

- звикання до негативної оцінки своєї поведінки, використання соціально-психологічних механізмів самозахисту;

- несприйняття ціннісно нормативної системи суспільства.

В межах криміногенного типу виділяються наступні підтипи:

1) Послідовно криміногенний – злочинна поведінка, обумовлюється стійкими, антисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями особи, злочин випливає зі звичайного стилю поведінки, конкретне середовище використовується у злочинних цілях.

2) Ситуативно-криміногенний, характеризується аморальною поведінкою та систематичним, не злочинним порушенням закону, неналежним виконанням соціальних функцій та ролей.

Злочини, в значній мірі, обумовлені несприятливим характером оточуючого середовища та конкретних життєвих ситуацій, при цьому враховується вплив негативних властивостей особи злочинця на прийняття рішення вчинити злочин, особа не відмовляється використати ситуацію у злочинних інтересах.

3) Ситуативний - формується у більш сприятливому середовищі, негативні властивості виражені в незначній мірі, суттєво впливають дефекти взаємодії особи та середовища у складних соціальних ситуаціях, однозначний, переважаючий вплив ситуації на злочинну поведінку, але все ж таки особа намагається виправдати свою повелінку та засуджувати чужу.

Лекція 31.10.2012

Н.Ф. Кузнєцова і Міньковський – називають типологію класифікацією і не бачать різниці.

Злочинці поділ на певні типи за такими критеріями: