2) Міжгалузеві методи:

- психологічні методи:

а) психологічне спостереження (для вивчення вчинків, психомоторних реакцій, жестів, форм самовиразу, реакцій на подразники тощо)

б) психологічне тестування

в) психологічний експеримент

- статистичні методи – збирання, оброблення та аналіз числових даних про стан обєкта:

а) статистичний аналіз (зведення та групування статистичних даних, їх аналіз, визначення звязку та залежностей кількісних та якісних показників)

б) оцінка достовірності вибіркової сукупності та репрезентативності висновків

Тема 4 Злочинність як обєкт кримінологічного вивчення

1. Природа та сутність злочинності.

2. Визначення поняття злочинності та її основних рис

3. Кримінологічні показники злочинності та основні способи їх вимірювання

4. Латентна злочинність: види, причини та способи виявлення

5. Основні тенденції злочинності в Україні у сучасний період

Літ-ра:

Туркевич І.К. «Злочинність»

Оболенцев «Латентна злочинність»

Лекція 26.09.2012

В процесі розвитку вчення про злочинність, було сформовано 2 напрямки розуміння природи та сутності злочинності як прояву людської активності.

1 Напрям – соціальний.

На поч виникнення кримінології як науки багато дослідників злочинності повязували її з соціальною недосконалістю суспільства, яке не забезепечувало вирішення соціальних проблем – тим самим вчиненню злочинів надавалась соціальна ознака. Підтвердженням соціальної сутності злочинності стало запровадження на поч 19 ст регулярних статистичних спостережень, що започатковані бельгійським математиком Альфредом Кьотте. Ці спостереження виявили фактичну незмінність показників злочинності на певній території протягом тривалого часу. А також звязок між вчиненням злочинів та певними соціальними процесами на цій території.

Статистичні дослідження виявили соціальні закономірності людської активності, в тому числі і негативної.

2 напрям – біологічний напрямок (кін 19 ст, засновник – Ломброзо, італ тюремний лікар-психіатр).

На основі масового обстеження вязнів була виявлена 1/3 осіб, що мали певні антропологічні, фізіологічні, психологічні ознаки, які відрізняли їх від осіб, що не вчиняли злочинів, стали показниками злочинної схильності. Ломброзо зробив висновок, що вчинення злочинів є природним явищем біологічного, генетичного походження. Однак загальну теорію розробити не вдалось, оскільки було встановлено, що біологічні властивості осіб перебувають у взаємозвязку з іншими – демографічними, економічними, релігійними, політичними, метеорологічними.

І. Ной, Ж. Пінатель, З. Фрейд, Е. Кейчмер.

На сьогодні жоден з поглядів на природу злочинності не може бути визнаний панівним, так як і не може бути відкинутий, оскільки природа злочинності є різнообумовленою, а їх детермінація – багаторівневою.

Поняття злочинності і її ознак

Історично засвідчено що термін злочинність зявився у літературі у 2 половині 19 століття і вживався як правило у 2 значеннях:

1) як відображення загальної к-сті злочинів на певній території – статистичний підхід;

2) як визначення загальної сук-ті злочинів, що обумовлена відповідними соціальними умовами, загальною орг-цією суспільства – соціальний підхід.

Такі підходи хар-ні для сучасної західної кримінології, теоретичні поняття злочинності для неї не хар-ні, вживаються як робочі поняття для кримінологічних вимірів показників злочинності як сук-ті злочинів, а також для вивчення злочинних нахилів соціальних відхилень.

У радянській кримінології склалось інше ставлення до потреби визначення поняття злочинності, хоча на початку розвитку радянського вчення про злочинність поняття її як таке не дуже цікавило вчених, оскільки вони всю увагу приділяли доведенню відсутності власних соціалістичних детрмінант злочинності. Доводилось що злочинність є перехідним явищем, зумовленим експлуатацією, іншими капіталістичними пережитками у свідомості людей, шкідливим впливом буржуазного оточення.

Злочинність – негативне соціально історичне мінливе явище, що полягає у вчинені частиною членів суспільства вчинків, які заподіюють шкоду іншим членам суспільства або суспільству вцілому, відповідальність за які передбачена кримінально-правовими нормами.

Злочинність – соціальний феномен соц життя у вигляді не прийнятної та небезпечної для суспільства масової відносності, різно обумовленої кримінальної активності членів суспільства.

Феномен – рідкісне виняткове явище, те що є особливо визначним, дуже рідко трапляється; єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, єдності з його сутністю і дане нам у досвіді сприйняття органами чуттів.

Явище – зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті; подія, факт.

Спільні риси злочинності:

1) соціальні злочинності – походження, природа, детермінанти, наслідки, що мають соціальний хар-ер, злочини вчинюються соціальними індивідами, злочинність хар-зує патологію суспільства та відображає конфлікт відносин між особою, суспільством та державою.

2) відносна масовість – тільки певна частина населення, яка має кримінально-пр ознаки субєкта злочину, вчинює злочини.

3) історична мінливість – зміна форм і проявів злочинності, зі зміною соціально-економічних, культурно-просвітницьких, політико-правових умов життєдіяльності суспільства у різні історичні періоди розвитку.

4) правовий хар-ер – перелік злочинів визначається тільки кримінальним законом. Криміналізація чи декриміналізація змінює стр-ру злочинності, може впливати на її рівень.

5) суспільна небезпека – негативне, деструктивне – злочинність як явище заподіює шкоду суспільству, але така шкода не є простою сук-тю наслідків злочинів, суспільно небезпечні наслідкиє комплексною шкодою, яка справляє масштабний вплив на суспільство:

- кримінальна враженість соц і екном інституцій та вплив на їх д-сть;

- зниження активності населення протидії злочинності та пристосуванні до неї все більшої к-сті осіб;

- захист свої прав та інтересів злочинними засобами при зростаючій впевненості у безкарності внаслідок розуміння неефективності д-сті суд органів та правоохоронних.

Предметну сутність злочинності представлено 2 формулюваннями:

1) злочинність – це сук-ть злочинів або сис-ма злочинів;

2) злочинність – кримінальна активність людини, різновид антисоц поведінки людини, відхилення поведінки.

Лекція 03.10.12

Злочинність як мінливе явище має ряд характеристик, що під впливом різних факторів змінюється як якісно так і кількісно. Такі хар-ки традиційно називають показниками злочинності. Показники злочинності підлягають вимірюванню для отримання уявлення про розміри, міру змінюваності злочинності у часі, просторі, величину майбутнього прояву тощо.

Вимірювання злочинності за основними показниками здійснюється через збір, накопичення та опрацювання відповідної статистичної інформації.

Субєктами реєстрації злочинів є органи МВС та прокуратури.

Джерелами статистичної інформації є:

1) Статистичні звіти відповідних правоохоронних органів про зареєтровані злочини та виявлених злочинців;

2) Статистичні звіти судових органів про кримінальні справи, розглянуті у суді та про винесені вироки;

3) Статистичні картки первинного обліку про злочин та особу злочинця;

4) показники соціально-демографічної та економічної статистики;

5) Інформація про інші правопорушення, стан фонових явищ;

6) матеріали узагальнення кримінальних справ, відказних матеріалів та заяв про вчинення злочину;

7) Результати кримінологічних, соціологічних опитувань, експериментів та спостережень.

На підставі отриманої інформації отримують статистичні дані про:

- к-сть зареєстрованих злочинів, у тому числі окремо за ступенем тяжкості, хар-ом суспільної небезпеки тощо;

- к-сть розкритих та нерозкритих злочинів;

- к-сть виявлених осіб, що вчинили злочин, у тому числі окремо неповнолітні, раніше судимі, жінок, у стані спяніння, у групі тощо;

- дані про к-сть потерпілих та хар-ер спричиненої їм шкоди;

- окремі дані про к-сть та хар-ер організованих груп та злочинних організацій тощо.

До основних показників злочинності, які піддаються кримінологічному вимірюванню відносяться рівень, динаміка, питома вага, стр-ра, географія злочинності. Окремі вчені пропонують визначати і ціну злочинності.

Рівень злочинності – визначена в абсолютних числах загальна к-сть злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу та осіб, що їх вчинили.

Показник рівня злочинності не дає правильного уявлення про її реальну, фактичну поширеність на певній території, оскільки на це число впливає перш за все к-сть та віковий показник тієї території, де вимірюється рівень злочинності, для врахування показника населення на території вимірювання злочинності застосовується показник інтенсивності злочинності, що вимірюється за допомогою коефіцієнтів інтенсивності злочинності та злочинної активності.

Коефіцієнт інтенсивності – відносний статистичний показник поширення злочинності на певній території, що показує к-сть злочинів на кожні тис., 10 тис., 100 000 тис. населення.

Формула:

Кз – коефіцієнт інтенсивності дорівнює Зл (загальна к-сть злочинів) помножити на 1000/ 10 000/ 100 000 і поділити на N (чисельність населення у період вимірювання)

Коефіцієнт злочинної активності - відносинй статистичний показник плширеності осіб, що вчинили злочини серед начелення певної території.

Формула:

Кза дорівнює O (к-сть осіб що вчинили злочини) помножена на 1000(10 000, 100 000) і поділена на N(чисельність населення у період вимірювання).

Цей коефіцієнт може бути розрахованиц не на все населення вимірюваної території, а на к-сть осіб, що досягли 14 років. щ є більш коректним, оскільки кримінальна активність населення, так званого відповідального віку, є більш показовою і реально відображає таку активність.

Динаміка злочинності – показник, що відображає зміни рівня, інтенсивності, стр-ри та інших ознак злочинності протягом певного часу.

Розрізняють:

- поточний аналіз(співставлення даних за рік з даними за попередні роки);

- систематичний аналіз (співставлення даних з виділення відповідних часових періодів важливих для розвитку суспільства).

Динаміка - рух злочинності в часі в бік її зменшення, збільшення чи стабілізації.

При вивченні злочинності в динаміці обраховують так званий темп приросту, який враховує ступінь зростання та ступінь зниження злочинності і показує наскільки зріс чи знизився рівень злочинності у відповідний період відповідно з іншим періодом, який називають базою порівняння.

Визначення бази порівнння залежить від способу вимірювання динаміки.

1) Базовий спосіб – вирахування відповідного показника у кожному році заданого періоду порівняно з обраним базовим постійним роком.

2) Ланцюговий спосіб – вирахування показника кожного року, порівняно з аналогічною величиною попереднього року.

Структура злочинності – кількісно якійсний показник, який визначає співвідношення різних окремих груп злочинів, які формують види злочинності із загальним рівнем злочинності, а також окремих груп злочинців у загальній к-сті виявлених осіб, що вчинили злочин.

Структура злочинності визначається за методом порівняння згідно з яким співвідносяться кількісні та якісні характеристики окермих категорій злочинів та окремих категорій злочинців, класифікованих за різними статистичними, кримінально-правовими та кримінологічними критеріями.

Питома вага злочинності – кількісний показник, який визначає співвідношення окремих видів злочинності із загальним рівнем злочинності і вираховується за формулою:

Зв – к-сть злочинів певного виду

Зз- загальна к-сть злочинів

Пв – питома вага

Традиційно злочинність структурується такими підставами:

щодо злочинів: ступінь суспільної небезпеки злочинів; обєкт посягання, форма вини; ознаки співучасті та множинності злочинів, мотивація злочинної поведінки, географія злочинності і найбільша поширеність окремих видів злочинів.

щодо злочинців: вік та стать; соц статус та зайнятість; стан спяніння під час вчинення злочинів; ознаки співучасті та множинності; громадянство тощо.

Географія злочинності – так званий комплексний показник, що на основі інших показників – рівня, інтенсивності, стр-ри, динаміки відображає поширеність злочинності на вимірюваній території відповідного регіону з урахуванням адміністративно-територіальних, соціально-демографічних, соціально-економічних та інших чинників.

Ціна злочинності – показник, що відображає рівень матеріальної шкоди від злочинності, що включає к-сть потерпілих, вартість на лікування та оплату пенсійного забезпечення потрепілих, різного роду компенсаційні виплити потерпілим, у тому числі моральна шкода, економічна шкода (як прямі збитки так і втрачена вигода), а також витрати держави на боротьу зі злочинністю тощо.

Латентна злочинність – сук-ть злочинів різних видів, що були вчинені, але не стали предметом передбаченого законом реагування у вигляді порушення кримінально-процесуального провадження та притягнення винуватих осіб до відповідальності.

Лекція 10.10.12

Суспільна небезпека латентної злочинності:

- суттєво викривляє уявлення про реальний стан злочинності;

- зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності;

- послаблює результативність протидії злочинності;

- породжує недовіру громадян до спроможності правоохоронних органів забезпечити захист їх прав та свобод.

Причини існування латнетної злочинності:

- непрофесіоналізм та неефективність правоохоронних органів у здійсненні діяльності по реагуванню на вчинення злочинів та заяв потрепілих;

- корупція державних; правоохоронних, судових органів;

- криміналізація правоохоронних органів;

- легалізація кримінальної д-сті;

- тиск на потрепілих та свідків;

- удосконалення способів приховування злочинів, у тому числі і за допомогою правоохоронних органів;

- недовіра громадян до правоохоронних і судових органів;

Види латентної злочинності:

Природна – сук-ть злочинів про які не відомо правоохоронним органам через відсутність звернення потрепілого чи свідка із заявою про вчинення злочину або ж високий ступінь приховування злочину злочинцем;

Штучна - сук-ть злочинів про вчинення яких відомо правоохоронним органам, але за різних причин такі злочини не отримали реєстрації в офіційному порядку.

Гранична – виділяють окремі науковці – сук-ть злочинів про вчинення яких не відомо потерпілому або факт вчинення злочину не сприймається, не усвідомлюється потерпілим як такий (шахрайство).

У зх кримінології виділяють такі види латентнї злочинності:

1) злочини нікому не відомі;

2) антисуспільні злочинні дії, які не визнаються такими (підліткові);

3) прихована сфера злочинних карєр (рецедивна або професійна).

Рівні латентності окремих видів злочинів – виділяють залежно від хар-ру та очевидності наслідків певних видів злочинів, ступеню їх природної приховуваності, ступеню сприйняття злочинного хар-ру потерпілими:

1) низький рівень латентності: вбивства, тілесні ушкодження, розбійні напади бандитизм;

2) середній рівень латентності – статеві злочини, крадіжки, хуліганство, порушення правид безпеки руху;

3) високий рівень латентності: шахрайство, хабарництво, інші службові злочини, господарські злочини.

Способи виявлення латентної злочинності:

1) виявлення громадської думки про стан латентної злочинності;

2) експертна оцінка спеціалістів;

3) вивчення док-ів правоохоронних, медичних, контрольно-ревізійних органів.

4) аналіз д-сті правоохоронних органів щодо реагування на заяви про злочини, розслідування та судовий розгляд справ.

5) порівняльний аналіз статистичних даних про зареєстровані злочини певного виду з даними про злочини інших видів з матеріалами мед закладів;

6) співставлення даних про злочини та інші види правопорушень;

7) опитування населення.

Лз – латентна злочинність

Нз - Не зареєстровані злочини

НРЗ – не розкриті злочини

Зв – не винесені обвинувальні вироки

Формула загальної латентності

Зф – фактична злочинність

Звр – злочинність врахована