2. Поняття та види стадій злочину. Закінчений та незакінчений злочин.

Стадії здійснення злочину — це певні етапи підготовки та здійснення умисного злочину, що розрізняється між собою по характеру скоюваних дій, по моменту припинення злочинної діяльності та по ступеню реалізації винним злочинного наміру.

Стадії здійснення злочину характеризуються певними загальними ознаками:

• мають місце тільки в умисних злочинах (тільки при прямому умислі — цілеспрямованій діяльності);

• розрізняються між собою по характеру дій (по ступеню реалізації умислу — виконанню об'єктивної сторони злочину);

• розрізняються по моменту припинення злочинних дій (говорити про стадії можна тільки тоді, коли злочинна діяльність припинена).

Діючий закон про кримінальну відповідальність визначає два види злочинів: закінчений злочин (ч. 1 ст. 13 КК) та незакінчений злочин (ч.2 ст. 13 КК).

Закінчений злочин — це діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (коли є єдність об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, тобто чого особа бажала, то і є в наявності).

Закон про кримінальну відповідальність передбачає різні конструкції складів злочинів, в яких момент закінчення того або іншого складу знаходиться в прямій залежності від особливостей її конструкції. Виходячи з цього, розрізняють:

а) момент закінчення злочину з формальним складом;

б) момент закінчення злочину з матеріальним складом;

в) момент закінчення злочину з усіченим складом.

Незакінчений злочин — це приготування до злочину і замах на злочин, тобто діяння, що містить ознаки складу злочину, в якому об'єктивна сторона виконана не повністю.

Виходячи з цього, в науці кримінального права виділяють три стадії здійснення злочину: приготування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.

Приготування до злочину — це підшукування або пристосування засобів чи знарядь здійснення злочину, підшукування співучасників або змова на здійснення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для здійснення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винної особи (ч.1 ст. 14 КК).

Замах на злочин — це здійснення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо направленого на здійснення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, але не доведене до кінця з причин, що не залежать від його волі.

Відповідно до ч.2 ст. 15 КК закінчений замах на злочин має місце, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не було закінчено з причин, не залежних від його волі (в основі суб'єктивна ознака — невдалий замах). Закінчений замах на злочин відрізняється від закінченого злочину тим, що особа не доводить злочину до кінця з причин, які не залежать від його волі.

Відповідно до ч. з ст. 15 КК незакінчений замах на злочин має місце, якщо особа з причин, не залежних від її волі, не зробила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (в основі лежить об'єктивна ознака — перерваний замах).

Частина 2 ст. 17 КК передбачає випадки звільнення особи від відповідальності та покарання за попередню злочинну діяльність (незакінчений злочин) за наявності добровільної відмови від доведення злочину до кінця.

Відповідно до ч.1 ст. 17 КК добровільною відмовою є остаточне припинення особою по своїй волі приготування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Таким чином, добровільна відмова припускає наявність сукупності трьох обов'язкових ознак:

• остаточної відмови;

• добровільності відмови (відмова по волі самої особи);

• усвідомлення особою можливості доведення злочину до кінця.