4. Правові засади фінансування галузей апк.

Державні видатки – це прямі планові витрати держави і місцевих органів самоврядування, що забезпечують їх безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, які виникають в процесі розподілу і перерозподілу частини національного доходу, яка концентрується в бюджеті.

Фінансування здійснюється на підставі загальних принципів:

- плановість;

- безоплатність і безповоротність;

- цільове спрямування коштів;

- ефективність використання;

- фінансування в міру виконання планів;

- принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів;

- принцип додержання режиму економії.

Стосовно бюджетного фінансування, крім загальних використовуються і специфічні принципи, а саме: фінансування на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави; здійснення асигнувань лише з одного бюджету та ін.

Отже, бюджетне фінансування – це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій органів місцевого самоврядування врегульований нормами права.

Основні засади державної аграрної політики спрямовані на забезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, системності та комплексності під час здійснення заходів з реалізації державної аграрної політики всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.

Пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення низки організаційно-економічних і правових заходів, в тому числі і видатків, які передбачаються щорічно в державному бюджеті окремими рядками.

Важливе місце займає:

- впровадження і фінансове забезпечення загальнодержавних програм використання та охорони земель, зокрема зменшення розораності земель, системи захисту їх від водної і вітрової ерозії, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, агролісомеліорації та меліорації земель, рекультивації порушених земель, стандартизації та нормування у сфері охорони земель;

- удосконалення системи підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом запровадження дотацій державного і місцевих бюджетів на утримання маточного поголів'я тварин, посівів стратегічно важливих видів сільськогосподарських культур, збільшення фінансової підтримки господарств у регіонах з несприятливими для ведення сільського господарства природно-кліматичними умовами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" в 2005 році було створено Аграрний фонд України.

Аграрний фонд (далі - Фонд) є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки. Фонд належить до сфери управління Мінагрополітики, є підзвітним і підконтрольним йому. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України", іншими законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, наказами Мінагрополітики та Положенням затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2005 р. N 543. Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку, а також штампи і бланки із своїм найменуванням. Аграрний фонд не є органом державного управління і не може видавати нормативно-правові акти.

Аграрний фонд виконує наступні функції:

• здійснює товарні або фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку України, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду державного цінового регулювання;

• продає або купує на аграрній біржі об'єкти державного цінового регулювання з або до державного продовольчого резерву;

• має виключне право на придбання та продаж об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного резерву, а також на продаж об'єктів державного цінового регулювання, які були конфісковані або підлягають продажу відповідно до законодавства;

• здійснює спекулятивні операції, придбавати і продавати товарні деривативи (крім форвардів), а також придбавати або продавати об'єкти державного цінового регулювання поза організованим аграрним ринком;

• самостійно приймає рішення про здійснення фінансових чи товарних інвестицій, а також у разі необхідності виступає стороною біржових угод.

• Утримання Аграрного фонду здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у межах кошторису, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики.

Державний кредит – це відносини, що виникають між державою, яка виступає позичальником коштів, кредитором або гарантом повернення коштів, врегульовані нормами права.

Метою державного кредиту є покриття дефіциту бюджету, регулювання грошового обігу та інвестування.

Державний виконує дві основі функції – фіскальну і регулюючу, і здійснюється на принципах добровільності, відплатності, зворотності і строковості.

Державний кредит в Україні існує в формі:

1. державних позик;

2. звернення частини заощаджень населення в державні позики;

3. використання коштів загальнодержавного позичкового фонду;

4. казначейські позики; гарантовані позики.

В держаному кредиті найчастіше держава виступає в ролі позичальника, але в сучасних умовах з’явились відносини, в яких держава виступає кредитором і надає позики за рахунок бюджетних коштів.

Механізм кредитування суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу встановлює Кабінет Міністрів України. З цією метою Уряд України:

- формує систему державного цільового кредитування технічного переоснащення агропромислового виробництва;

- вносить пропозиції щодо обсягів державних кредитних ресурсів на розвиток системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу;

- встановлює порядок використання кредитних ресурсів для технічного переоснащення агропромислового комплексу;

- встановлює обсяги часткової компенсації вартості придбаної нової техніки.

Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» встановлює кредитну субсидію для підтримки виробників сільськогосподарської продукції.

Режим кредитної субсидії полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання короткострокових та середньострокових кредитів, наданих банками в національній валюті.

Кредитна субсидія надається особам, які є сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють об'єкти державного цінового регулювання. Субсидуванню підлягає частка процентів за кредитом, основна сума якого використовується за цільовим призначенням на потреби виробництва окремого об'єкта державного цінового регулювання. Кредитна субсидія не надається особі, яка є стороною договору заставної закупівлі зерна (стосовно об'єкта такої закупівлі).