Лекція 7. Основи фінансового права України. План

1. Правові засади фінансової діяльності держави.

2. Правові засади бюджетної діяльності в Україні.

3. Правові засади оподаткування в Україні.

4. Правові засади фінансування галузей АПК.

5. Правові засади банківської діяльності в Україні.

1. Правові засади фінансової діяльності держави

Визначення фінансової діяльності держави потребує з’ясування поняття фінанси, які є економіко-правовою категорією.

У матеріальному значенні фінанси – це грошові фонди держави та її адміністративно-територіальних утворень, державних організацій установ та підприємств.

У процесуальному значенні існують різні визначення поняття «фінанси».

Це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів.

Це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу формування, розподілу, перерозподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

Центральне місце у фінансовій системі належить публічним фінансам, які поділяються на державні та місцеві фінанси.

Державні фінанси можна визначити як систему грошових фондів держави, призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм та методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

У матеріальному значенні публічні фінанси можна визначити як сукупність грошових фондів держави (державні фінанси), її місцевих утворень (місцеві фінанси), які використовуються для задоволення суспільних потреб і розвитку виробництва.

У процесуальному значені фінанси – це економічні грошові відносини щодо утворення (формування), розподілу і використання фондів грошових коштів держави, її місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також підприємств, установ та організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб, в процесі здійснення яких відбувається розподіл і перерозподіл суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.

Сутність фінансів розкривається в функціях, які вони виконують:

• розподільча;

• контрольна;

• регулююча;

• стабілізуюча.

Фінансова діяльність держави (місцевих утворень) – це врегульована нормами права організаційна діяльність уповноважених органів держави (органів місцевого самоврядування) щодо утворення, розподілу, перерозподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення безперервного функціонування держави та її складових частин (адміністративно-територіальних утворень).

Принципи фінансової діяльності держави:

І. До галузевих принципів фінансової діяльності належать:

1. Принцип публічності;

2. Принцип гласності.

3. Принцип плановості.

4. Принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад.

5. Принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами.

6. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету.

7. Принцип обліку та контролю.

До інших принципів фінансової діяльності держави належать принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави, принцип між галузевого характеру фінансової діяльності держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип фінансової безпеки держави тощо.

Методи фінансової діяльності – являють собою сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких уповноважені державою органи формують, розпоряджаються та використовують фонди грошових коштів. Методи фінансової діяльності поділяють на групи:

1) методи мобілізації формування фондів коштів:

• обов’язкові;

• добровільні.

2) методи розподілу фондів коштів:

• метод фінансування (безповоротний, безоплатний, цільовий, плановий відпуск грошових коштів з централізованого фонду, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів);

• метод кредитування (виділення коштів на засадах оплатності і поворотності на певний строк з додержанням цільового призначення).

3) методи використання фондів коштів:

• метод встановлення цільового призначення державних фондів грошових коштів;

• метод визначення порядку використання коштів;

• метод встановлення компетентними державними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів; методи планування;

• методи фінансового контролю.

Важливими рисами, які характеризують предмет фінансового права, є такі:

• організаційний характер, тобто це відносини в сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів;

• владний характер, тобто в цих відносинах приймають участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженнями (фінансовою компетенцією) стосовно інших суб’єктів відносин;

• грошовий характер, тобто об’єктом відносин завжди є гроші або грошові зобов’язання, пов’язані з утворенням і використанням грошових фондів.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності держави та місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць) щодо планомірного утворення (формування), розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань держави.

При регулюванні фінансових відносин застосовується метод владних приписів (імперативний метод).

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспiльнi відносини у сфері утворення, розподілу i використання централізованих i децентралізованих фінансових ресурсів держави та її місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць), тобто у галузі публічних фінансів з метою забезпечення реалізації суспільних та державних потреб.

Фінансово-правова норма - це встановлене чи санкціоноване державою і забезпечене засобами державного примусу, визначене правило поведінки в публічних фінансових відносинах, що виникають в процесі планомірного утворення, розподілу, перерозподілу й використання державних та місцевих грошових фондів і доходів, якими закріплюються юридичні права та обов'язки їх учасників.

Фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, що реалізують приписи цих норм щодо утворення, розподілу й використання фондів грошових коштів, необхідних для функціонування держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Фінансові правовідносини класифікуються за різними ознаками. Найбільш поширеною є така класифікація:

• за змістом (матеріальні та процесуальні фінансові правовідносини);

• за видами (бюджетні, податкові, банківські, валютні);

• за функцією (регулятивні та охоронні фінансові правовідносини);

• за структурою юридичного змісту (прості і складні);

• за об’єктом (майнові та немайнові фінансові правовідносини).

Фінансові правовідносини мають певну структуру, тобто сукупність взаємопов’язаних елементів: суб’єкт, об’єкт та юридичний зміст.

Невід`ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та місцевих утворень є фінансовий контроль. фінансовий контроль – це регламентована правовими нормами діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності, фінансової дисципліни при утворенні, розподілі та використанні коштів і матеріальних цінностей.

Систему фінансового контролю можна уявити у вигляді сукупності таких елементів:

- суб’єкти фінансового контролю, до яких відносяться контролюючі суб’єкти та підконтрольні суб’єкти;

- об’єкт контролю;

- предмет контролю.

Класифікація фінансового контролю:.

1. Залежно від фактору часу:

• попередній;

• поточний;

• наступний за результатами фінансової діяльності.

2. Підстави проведення фінансового контролю:

• обов’язковий;

• ініціативний.

3. Залежно від суб’єктів, що його здійснюють:

• державний: загальнодержавний; спеціалізований; відомчий (внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський);

• недержавний (аудиторський; внутрішній приватних, комерційних організацій).

4. За сферою фінансової діяльності: бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий тощо.

Основні методи фінансового контролю:

- ревізія;

- перевірка