1990 Р. Президія Верховної Ради України ухвалила постанову «Про порядок

реєстрації громадських об’єднань», що створило відповідну юридичну базу

багатопартійності в республіці. У квітні 1990 р. на базі УГС було створено

Українську Республіканську партія (УРП). Лідером партії обрано

Л. Лук’яненко. Головною метою діяльності партія проголосила створення

Української самостійної соборної держави. У березні 1990 р. І. Драч,

Д. Павличко, В. Яворівський заявили про створення Демократичної партії

України (ДемПУ). Головною метою проголосили досягнення державної

незалежності України. Тоді ж виникли Соціал-демократична партія України,

Об’єднана соціал-демократична партія України, Партія зелених України,

Ліберальна партія, Народна партія та ін. Всі новостворені партії в Україні

були в опозиції, виступали проти гегемонії(провідної ролі) Компартії в суспільстві, добивалися докорінних змін у соціально-економічному й політичному житті

країни.

Демократизація суспільно-політичного життя, гласність, послаблення, а згодом і ліквідація цензури відкрили замовчувані або сфальсифіковані події в історії України, сприяли поверненню несправедливо забутих імен діячів української культури та їхніх творів. Протягом 1987–1991 рр. поступово відкривалася правда про національно-визвольну боротьбу українського народу 1917–1920 рр., Голодомор 1933 р., колективізацію, масові репресії тоталітарного режиму.

Важливою складовою національно-культурного відродження був дозвіл на діяльність заборонених Української греко-католицької (УГКЦ) та Української автокефальної православної (УАПЦ) Церков. У зв’язку з відновленням історичної справедливості постало питання про повернення їхньої власності, що раніше відійшла до РПЦ.

Історія України (Соціально-політичні аспекти) : у 4 ч. – Ч. ІІІ. – К. : НТУУ «КПІ», 2006. – С.103-104.

63.Проаналізуйте напрямки зовнішньополітичної діяльності України в 1990-ті рр. Якими були її основні досягнення й недоліки?

Україна веде відкриту зовнішню політику і прагне до співпраці з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав. Республіка не висуває ніякіих територіальних претензій до своїх сусідів, як і не визнає територіальних претензій до себе. Пріоритетними сферами зовнішньополітичної діяльності визначено розширення участі в європейському регіональному співробітництві, а також у межах СНД, активна участь у діяльності ООН; дієва співпраця з державами Європейської співдружності та НАТО. В основу моделі зовнішньої політики 1991–1994 pp.

було покладено принцип «балансу інтересів», що зумовлено геополітичнимстановищем України, її залежністю від партнерів по СНД, суперечливою

внутрішньою політикою, уповільненим темпом економічних реформ тощо. Після президентських виборів 1994 р. розвиток зовнішньої політики України пішов шляхом модифікації, розстановки нових акцентів у пріоритетах. Базовими принципами модифікації було проголошено виваженість, прагматизм, раціональність, професіоналізм. Зміна базових принципів суттєво вплинула на трансформацію моделі зовнішньої політики України в цілому. Наша держава має свої інтереси і на Заході, й на Сході, її географічне положення та структура економіки визначили для неї роль не «санітарного кордону», а мосту для взаємного проникнення й збагачення східної та західної культур. Щоб мати змогу впливати на цей процес, Україна має бути представлена як у європейських структурах, так і в СНД.

Друга половина 90-х рр. ознаменувалася зміцненням України як суверенної держави. Владні структури в своїй стратегії виходили з необхідності налагоджувати як внутрішню, так і зовнішню політику, що відповідала б інтересам суспільства, а громадсько-політичні суб’єкти держави все більше переймалися потребою займати своє конструктивне місце в творенні нової держави.

Найбільш послідовно й результативно реалізовувався

зовнішньополітичний курс України, започаткований з проголошенням її

незалежності. Було зроблено нові акценти в зовнішній політиці. Вона стала

активнішою, динамічнішою. Зміцненню позицій України на міжнародній

арені в цей період значною мірою сприяло підписання свого часу Договору

про нерозповсюдження ядерної зброї, послідовне й неухильне дотримання

міжнародних зобов’язань, зокрема в ядерному роззброєнні. 1996 р. наша

держава завершила виведення зі своєї території ядерної зброї. Україна

приєдналася до Договору про загальну заборону ядерних випробувань,

просувала ініціативу щодо нерозміщення ядерної зброї в тих європейських

країнах, де вона відсутня. Стався прорив у відносинах України з західним світом. Встановлено

активні зв’язки з найвпливовішими країнами, представниками «великої сімки», які почали розглядати нашу державу як важливий чинник політичної стабільності на європейському континенті.

Отже, після тривалого періоду бездержавності український народ отримав ще один унікальний шанс, щоб перетворити Україну на вільну, демократичну, заможну державу, яка б стала рівноправним партнером міжнародної спільноти.