1902 Р. У Чернівцях вийшов перший випуск «Гасла», де руп була названа

соціалістичною партією. Частина членів РУП, яка була цим незадово

лена, вийшла й утворила Народну українську партію, а в 1903 р. з РУП

вийшла група Б.Ярошевського, що створила Українську соціалістичну

партію. Селянські виступи на Полтавщині в 1902 р., вплив марксизму

призвели до того, що ідеологи РУП стали прихильниками соціалдемок

ратичних ідей. У січні 1904 р. ЦК РУП видав заяву про перехід на соціал

демократичні позиції. У грудні 1905 р. на ІІ з’їзді РУП перейменували

в Українську соціалдемократичну партію. У 1905 р. виникає Українська

радикальнодемократична партія (С.Єфремов, С.Чикаленко та ін.), яка

проіснувала до 1907 р. Її спадкоємцем у 1908 р. стало Товариство українських поступовців (ТУП) за участю М.Грушевського.

32.Визначте у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 р.?

23 лютого 1917 р. у Петрограді почалася буржуазнодемократична

революція. Ввечері 27 лютого було утворено Петроградську Раду робі

тничих і солдатських депутатів і Тимчасовий комітет Державної думи на

чолі з М. Родзянком. 2 березня Микола ІІ зрікся престолу; з депутатів

Думи було утворено Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим.

Тимчасовий уряд узяв на себе владні повноваження до скликання Все$

російських установчих зборів (їх планувалося провести на початку 1918 р.),

які повинні були визначити форму державного режиму й вирішити

найважливіші питання.

4 березня в Києві було утворено Раду об’єднаних громадських орга

нізацій із представників губернської, міської та повітової управ Земсь

кого союзу, Союзу міст, Воєннопромисловому комітету, кооперативних

товариств тощо, який обрав Виконавчий комітет, що діяв від імені

Тимчасового уряду.

У містах і на фронтах створювалися Ради робітничих і солдатських

депутатів. Спочатку в Радах чільну роль грали меншовики й есери, що

прагнули провести в рамках законності вибори в Установчі збори.

Більшовики прагнули завоювати контроль над Радами і з їх допомогою

домагатися політичної влади.

Українські національні сили також усвідомили необхідність єднання.

4 березня 1917 р. виник представницький орган української демокра

тії – Центральна Рада (ЦР). До неї увійшли представники усіх політич

них партій – ТУП (М.Грушевський), УСДРП (В.Винниченко, С.Петлю

ра), УПСР (П.Христюк, М.Шаповал), УНП (М.Міхновський) і т.д.

7 березня обрано керівництво ЦР: голова – лідер ТУП М. Грушевський,

заступники – Д.Антонович, Д.Дорошенко.

Незабаром у Києві було поновлено випуск газети «Рада», яка стала

виходити під назвою «Нова Рада». Перший номер газети відкривався

статею М.Грушевського «Велика хвиля». На політичну арену України

вийшли політичні партії, що свідчило про організаційне становлення

української демократії як складової національновизвольного руху.

25-26 березня провело свій з’їзд ТУП. На з’їзді було заявлено про

підтримку Тимчасового уряду і необхідність скликання Українського

національного конгресу. Було змінено назву партії на «Союз українських

автономістівфедералістів». Провели також свої з’їзди українські соціал

демократи, українська партія соціалістівреволюціонерів (есерів) тощо.

Усі ці партії мали різні соціальні програми, але в одному були єдині –

у твердженні національно-територіальної автономії України. Окремо

стояла Українська народна партія під керівництвом М. Міхновського

(1873-1924 рр.), що домагався повної незалежності України під гаслом

«Україна для українців». На території України успішно діяли також

загальноросійські партії – кадетів, есерів, Російська соціалдемократич

на робітнича партія (окремо більшовики і меншовики) тощо.

6-8 квітня (ст.ст.) у Києві працював Всеукраїнський національний

Конгрес, який виробив програму дій ЦР. У його роботі брало участь

понад 900 депутатів з майже всіх українських етнічних земель. Конгрес

обговорив питання щодо: 1) мети ЦР – це досягнення широкої націо

нальнотериторіальної автономії для України у складі Російської Феде

ративної республіки; 2) методу досягнення автономії – це мирний

демократичний шлях; 3) прав національних меншин – принцип: Україна

для всіх, хто живе в Україні; 4) обрання нового складу ЦР (118 осіб).

Головою було обрано М. Грушевського, а заступниками – С. Єфремова

та В. Винниченка. Тобто, ЦР стала легітимним всеукраїнським представ

ництвом із правом вирішувати насущні національні питання. Друкова

ним органом ЦР стала газета «Нова Рада».

5-8 травня у Києві зібрався I Український військовий з’їзд

(700 депутатів). З’їзд підтвердив повноваження ЦР і постановив дома

гатися миру без анексій і контрибуцій. За згодою Російського Генераль

ного штабу був створений Генеральний військовий комітет на чолі із

С. Петлюрою, що повинен був проводити українізацію армії.

Для переговорів з Тимчасовим урядом і Петроградською Радою з

метою домогтися проголошення автономії України до Петрограда виї

хала делегація на чолі з В. Винниченком і С. Єфремовим. Але Тимча

совий уряд відмовив українській делегації, заявивши, що ЦР не є

виразником волі народу України і тому не має повноважень вирішувати

питання про автономію України до скликання Установчих Зборів.

Довідавшись про негативне рішення Тимчасового уряду, у Києві

відбувся I Всеукраїнський селянський з’їзд (28 травня – 2 червня

1917 р.) і II Всеукраїнський військовий з’їзд (510 червня 1917 р.), що

призвали ЦР взяти ініціативу у свої руки та самій проголосити націо

кально-територіальну автономію України.

Проте, на жаль, значна частина діячів ЦР не розуміла значення

української армії. Грушевський і Винниченко відмовилися від допомоги

40тисячного українізованого корпусу, що його пропонував надати в

розпорядження Ради П. Скоропадський. 16 українізованих дивізій не

було своєчасно знято з фронту й Центральна Рада позбавилась їх. За цю

найтяжчу з помилок Україна заплатила своєю державністю. Боронити її

не було кому. ЦР не спромоглася забезпечити правопорядок, організу

вати роботу залізниці, вирішити питання перерозподілу земель, утвори

ти адміністративний апарат. Все це позначилося на єдності лав Цент

ральної Ради, між соціалдемократами та соціалістамиреволюціонера

ми виникли ідейні конфлікти.

33.Назвіть та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-1920 рр.

10 червня 1917 р. виходить І Універсал ЦР («Універсал Української

Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною

сущих»), що був зачитаний на II Українському військовому з’їзді.

Його основними положеннями було:

Україна оголошувалася автономною частиною Росії; Український

народ – господар своєї землі та міг сам визначати своє життя;

проголошувалися рівність усіх народів, що проживають в Україні;

проголошувалися рівні й таємні вибори у Всенародні українські

збори (парламент);

вищим державним органом України проголошувалася УЦР.

Історичне значення І Універсалу у тому, що він підтвердив намагання

українців до створення власної держави, сприяв подальшому розвитку

Української революції, визначив позиції політичних сил стосовно украї

нської державності.