32.Класицизм як літературознавчий напрям

К – літ напрям у західноєвроп. м-цтві, виник у Франції у 17 ст. до поч.. 19 ст. За зразки взяті твори л-ри і м-цтва античності. Ігнорування почуттів. Опора на розум і філософію Р. Декарта. Раціоналізм. Прагнення до чіткості, типології, класифікації. Теоретик к-зму Н. Буало («Поетика»). Риси: зображення типового; культ розуму; тенденційність у зображенні; герой – громадянин, патріот, нерозривно пов'язаний із суспільством і забов'язаний підпорядковуватися йому; характери персонажів статичні і однозначні; відсутність метафоричності; чітке авт. ставлення до того, що зображується; імена і прізвища, що говорять. Естет. принципи: суворий поділ жанрів на високі (ода, героїчна поема, трагедія) і низькі (сатира, байка, комедія); дотримання 3 єдностей (місяця, часу, дії) у драматургії; чистота мови, неприпустимість змішання високого і низького. Представники:фр.- Корнель, Расін, Мольєр, нім. - Гете, Шиллер, рос. - Ломоносов, Сумароков, Державін, Фонвізін, укр.. - Котляревський, Гулак-Артемовський, Квітка-Основяненко.

33.Сентименталізм як літ напрям

С. –літ напрям у західноєвроп. м-цтві др. пол. 18 – поч. 19 ст. х-ся прагненням відтворити світ почуттів простої людини і викликати співчуття до героїв у читачів. Філософ. грунт:Ф. Бекон і Дж. Локк, які надави першочергову роль у пізнанні світу почуттю. Риси: культ почуття; культ природи (пейзаж); увага до внутр. світу людини її психології, аналіз переживань у приватній сфері; утвердження багатства дух світу представників нижчих станів. Теми творів: стражання самотньої людини, нещасливе кохання, смерть героїв. Герой демократизується, цілком ординарна людина, як правило, представник нижчих верств населення, людина чутлива, скромна. Події відбуваються на тлі повсякденного життя. Відсутня ієрархія жанрів, вони рівнопраіні (нові:подорожні нотатки, сімейно-побутова повість).Демократизується мова. Представники: англ.-Томсон, Юнг, Грей, Стерн; фр. - Русо, Дідро; нім. –Гете, Шиллер, Жан Поль; рос. –Карамзін, Радищев.

34.Романтизм як літературний напрям.

Р. – літ напрям виник наприк. 18 ст. у Німеччині, існував у л-рі Європи, Америки. Теоретик – А. В. Шлегель. Риси: орієнтація на середньовічну спадщину і християнські ідеї; перевага суб’єктивного над об’єктивним; утвердження діалектичної єдності ідеального і матеріального у світі, їхнє протиборство; герой – особистість яскрава, незвичайна, протиставлена природі і суспільству, із сильним почуттям, гострою реакцією на світ, що відхиляє закони, яким підпорядковуються інші; інтерес до всього екзотичного (східні мотиви), сильного, піднесеного; тяга до інтуїтивного і несвідомого; тяжіння до фантастики, умовності форм, змішання високого і низького, комічного і трагічного, повсякденного і незвичного; болісне переживання розладу з дійсністю. Естет. принципи:відмова від традицій класицистів; проголошення творчої активності художника і права на перетворення реальності; захист творчої свободи автора; нерозривний зв'язок змісту і форми; інтенсивне викор-ня худ засобів (іронія, гротеск). Представники: нім. – брати Грім, Гофман, Клейст; англ. – Байрон, Шеллі, В. Скотт; фр. – Гюго, Ж. Санд; рос. – Жуковський, ранній Пушкін, Тютчев, Лермонтов; укр. – ранній Шевченко, П. Куліш, Є. Гребінка; амер. – Ірвінг, Купер, По.

35. Реалізм як літературний напрям.

Р. – літ напрям виник у 30-ті рр. 19 ст., який х-ся правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Риси: основа худ світу творів – пізнання соц. зв’язків людини і сусп-ства; відображення життя за допомогою типізації в образах. що відповідають суті явищ самого життя; правдиве. історично конкретне зображення характерів і обставин у їхній багатосторонній взаємозумовленості; зображення людини у взаємозв’язках із середовищем: внутр. світ персонажів, їхня поведінка несуть на собі прикмети часу; мова проста розмовна, побутова. Естетичні принципи: головний критерій художності – вірність дійсності, прагнення до достовірності зображення, відтворення життя у формах самого життя; утвердження права художника висвітлювати всі сторони життя без будь-яких обмежень; зображення типових характерів у типових обставинах; розмаїтість худ форм. Представники: фр. – Стендаль, Бальзак, Флобер; анг. –Дікенс, Теккерей; рос. – Пушкін, Гоголь. Гончаров, Тургенєв, Достоєвський, Толстой, Чехов; амер. – Вітмен, М. Твен; укр.. – Франко, Коцюбинський.