3.Біографічна та культурно-іст літ-вчі школи

Біогр. шк. Засновник фр. філолога, письменник Ш. О. Сент-Бев. Осн. положення методу:біографія та особистість письменника є джерелом л-ри;в кожному літературознавчому творі має віддзеркалюватися авторська особистість (жит. шлях, внутр. світ, особисте життя, звички, оточення, побут, зустрічі);процес приземлення художника в реальність є ключем до відкриття таємниці психології творчості (від життя письменника до його творчості);автор є своєрідним епіцентром, крізь який переломлюються основні проблеми доби. Праця Сент-Бева є «Літературно-критичні портрети» репрезентує постаті відомих фр. письменників за кілька століть. Надавав великого значення як постаті реальної історичної особи, так і фактам її інтим. життя, фізіол. схильності характеру, вихованню, випадк. зустрічам, колу читацьких інтересів, політ. і соц.. ідеї століття.

Культ-іст. шк. Родоначальник Іпполіт Тен – фр. мистецтвознавець, історик, письменник. Гол. праці «Історія англійської літератури», «Філософія мистецтва». Свою діяльність спрямував на пошуки спільн. знаменника для пояснення явищ л-ри, які здавалися залежними від випадковостей і суб’єкт. поглядів письменників. Виділяв зразкові якості літературознавця: об’ктивність;нейтральність;безпартійність;відсутність тенденціозності;визначення причин, що викликали певні факти, віддзеркалені в художньому творі;відмежування від власних морал. та ідеол. уподобань;уникання позитивн/негативн оцінки викладеного матеріалу;точність висновків. Програмн. вислів: «Мій обов’язок полягає у тому, щоб лише викласти факти і показати вам походження цих фактів». М-цтво тут розглядається у прямій залежності від суспільства. Зміна сусп. відносин спричиняє певні зміни в худ. творчості. Однак є сталі риси (расові-нац ос-сті, ментальність нації) які змін-ся повільно.

4.Формалізм і структуралізм як літ-вчі школи.

Формальна школа – неофіц. назва групи рос. літературознавців та лінгвістів, які об’єдналися наприкінці 1910-х рр. у Петербурзі та Москві. Гол. ідейний натхненник школи - В. Б. Шкловський (ст. «Воскресшие слова» «Памятник одной научной ошибке»).Мета д-сті школи: специфікація літературознавства, вивчення морфології худ тексту. Ф-сти побудували теорію сюжета, навчилися досліджувати новелу та роман, вивчали поетичні тексти, викор-ючи мат. методи, аналізували ритм і синтаксис, звукові повтори, складали довідники віршових розмірів Пушкіна та Лермонтова, цікавилися пародією, фольклором, проблемою біографії. Ю. Тинянов - В. Шкловський хоче пізнати літ. твір, так ніби це автомобіль і його можна розібрати і знову зібрати. Важливим поняттям методології ФШ був прийом (кожен твір розкладається на склад. частини). Наприклад, прийом відсторонення, (вміння побачити річь ніби перший раз у житті, ніби не розуміючи її суть і значення) виділеним Шкловським у Л. Толстого. В. Я. Пропп створив наукову трилогію про походження, морфологію та трансформацію чарівної казки. ФШ побудувала теорію поетичної мови. Так, деформація звука ролю значення – конструктивний принцип прози, а деформація значення ролю звучання – конструктивний принцип поезії.

Структуралізм виник у сер ХХ ст. Засновник фр. етнолога К. Леві-Строса; Р. Барт, Ю. Крістєва., Ц. Тодеров. С-ти пропонують при аналізі худ творів викор-ти методологію структ. лінгвістики (Ф. де Соссюр), семіотики (Ч. Пірс). Звертають увагу не на зміст твору, а на його форму, вивчають техніку написання твору, зосереджують увагу не на створенні нових інтерпретацій тексту, а намагаються зрозуміти як літ твір наділяється сенсом, справляє худ ефект на читача через використання певної структури. Вони розглядають літературні твори зсередини. Аналіз-тю поетику без усякого зв’зку зі змістом. Чимало місця в них займають статичні підрахунки. Ключові принципи структуралізму:сприйняття світу людиною структурується мовою;розуміння будь-якого культурного феномену можливе тільки при «зануренні» його до знакової системи; термін «произведение» замінюється на текст; «смерть автора» (ігнорування індивідуально-особистісних якостей митця (біографія, психологія, творчі орієнтири, переконання)).