19. Типові джерела інформації.

Джерело інформації - це система, компоненти якої забезпечують розміщення, доступність і цілісність інформації відповідно до її призначення. У рамках цієї системи розміщення інформації повинно забезпечуватися відповідною структурою, а доступність і цілісність інформації - відповідними функціями управління. Призначення інформації не може визначатися самим джерелом інформації і припускає вихід за його межі шляхом встановлення зв'язків з іншими джерелами. Оскільки саме поняття "управління" спочатку виникло як функція систем, а незалежне існування кожного окремого джерела інформації просто немислимо без його зв'язків з іншими джерелами, тобто без системи джерел, то стає очевидним, що подальше дослідження шляхів вирішення головної проблеми КТ найсерйознішим чином тепер впирається в ключове поняття "система".

У побуті це поняття поширене настільки широко і в таких різноманітних формах, що відповісти на таке, здавалося б, просте питання не так-то легко. Коли йдеться про будь джерелі інформації, то це може мати саме різне розуміння:

- друковане видання,

- теле-чи радіопередача,

- письмове чи усне повідомлення конкретної особи,

- комп'ютерний файл,

- адреса в Інтернеті

- багато іншого.

Типові джерела інформації про події в Україні і світі для пересічного українця – вечірні новини одного-двох, максимум трьох телеканалів, бліц-новини на одній-двох радіостанціях, масова газета таблоїдного типу. в Україні має діяти медійний плюралізм і кожен що хоче, те й повідомляє.  Професійні моніторинги медіа України ж свідчать про те, що ймовірність того, що одна й та сама брехня, напівправда або замовчування інформації повториться в усіх джерелах, із яких надходить інформація до конкретного індивіда, є дуже високою. ЗМІ щодня хором дезінформують або хором мовчать – із різних причин, від безпосередніх вказівок від політичних патронів/союзників → власників → топ-менеджерів – до банальної непрофесійності конкретних журналістів.

20. Типологія інформаційних процесів.

Усі види діяльності з інформацією називають інформаційними процесами. До основних інформаційних процесів відносять: збирання, пошук, опрацювання, подання, зберігання, передавання, використання і захист інформації.

Збирання інформації полягає в цілеспрямованому здобутті первинної інформації. Збирання здійснюють різними методами. Найуживанішим методом отримання відомостей про природу й суспільство є спостереження. Інформація, зібрана в результаті спостережень, має переважно описовий характер, тобто є якісною. Для здобуття кількісної інформації застосовують вимірювання. Звичайно спостереження і вимірювання використовують у комплексі. Для збирання інформації в людському суспільстві застосовують також такі методи, як опитування, анкетування або тестування. Спостереження, вимірювання, опитування, анкетування, тестування є пасивними методами збирання інформації в тому розумінні, що вони не передбачають здійснення впливу на об’єкт, про який збирається інформація. Активним методом збирання інформації є експеримент - здійснення цілеспрямованих впливів на об’єкт дослідження і вивчення його реакції на ці впливи.

Пошук інформації полягає у знаходженні потрібної інформації в наявних інформаційних фондах. Для полегшення й забезпечення результативності пошуку створюються каталоги бібліотечних, музейних та інших фондів, організується робота спеціальних довідкових служб. Це, наприклад, адресні бюро, довідкові бюро телефонних станцій, вокзалів. У мережі Інтернет пошук інформації здійснюється за допомогою автоматизованих пошукових систем.

Опрацювання інформації полягає в цілеспрямованому створенні нової інформації на основі наявної. Усі фундаментальні закони фізики, астрономії, біології, хімії, математичні факти є результатом копіткого опрацювання результатів численних спостережень і експериментів.

Подання інформації полягає в її перетворенні до форми, найбільш зручної для усвідомлення та використання. Наприклад, числову інформацію, яка відбиває взаємозалежність певних величин, доцільно подати у вигляді графіка; попередження про раптову небезпеку — сигналом сирени; інструкцію для використання засобу самозахисту при аварії — у вигляді послідовності малюнків, які вказують на потрібні дії. Нагромадження інформації, значної за обсягом, передбачає здійснення таких операцій, як сортування, упорядкування, систематизація.

Зберігання інформації полягає в забезпеченні можливості скористатися здобутою інформацією в подальшому. Зараз, наприклад, з появою комп’ютера, такий носій інформації як папір поступається місцем новим — оптичним, магнітним, електронним дискам, які здатні тривалий час надійно та компактно зберігати величезні обсяги інформації.

Передавання інформації полягає в її переміщенні у просторі — від джерела до споживача. Людина застосовує різні канали передавання інформації й сама виступає то в ролі джерела інформації, то в ролі її приймача. Сьогодні і в діловому, і в міжособистісному спілкуванні віддають перевагу електронним безпаперовим технологіям зв’язку — електронній пошті, факсу, мобільній телефонії, які надзвичайно стрімко нарощують свої потужності.

Використання інформації полягає у прийнятті на її основі обґрунтованих рішень. Так, за результатами обстеження хворого встановлюється діагноз і здійснюється лікування; за даними розвідки визначається стратегія подальшого ведення бою; метеорологічна інформація є основою для прокладання морських шляхів.

Захист інформації полягає в запровадженні заходів з метою запобігання втрати, пошкодження або зловмисного використання нагромадженої інформації. Причиною втрати або пошкодження інформації можуть бути раптові збої апаратури, недосконалість технічних пристроїв, зловмисне проникнення в комп’ютерну систему, неправильні дії обслуговуючого персоналу. Найпоширенішою причиною пошкодження інформації в комп’ютерних системах є віруси — програми, які спеціально розробляються з метою спотворення або знищення інформації в комп’ютері, її несанкціонованого пересилання по мережі, виведення з ладу комп’ютерної системи тощо.