МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

ПЛАНОВА НАУКОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ПІСЛЯ НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ЛІСАБОНСЬКИМ

ДОГОВОРОМ: ЗМІСТ РЕФОРМ»

Виконала: к.ю.н., доцент

кафедри міжнародного права і

державного права зарубіжних країн

Трагнюк О. Я.

Харків - 2010

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Інститут державного будівництва і місцевого самоврядування АПрН України

ПЛАНОВА НАУКОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ПІСЛЯ НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ЛІСАБОНСЬКИМ

ДОГОВОРОМ: ЗМІСТ РЕФОРМ»

Виконала: к.ю.н., доцент

Трагнюк О. Я.

Харків - 2010

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ПІСЛЯ НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ЛІСАБОНСЬКИМ

ДОГОВОРОМ: ЗМІСТ РЕФОРМ

ПЛАН

Вступ

1. Назви установчих договорів

2. Цінності ЄС

3. Цілі ЄС трьохопорної

4. Скасування «» будови ЄС

5. Правосуб’єктність Європейського Союзу

6. Удосконалення інституційної структури Європейського союзу

7. Посилення захисту громадян Європейського Союзу

8. Посилення демократичних начал у ЄС через розширення можливостей щодо залучення громадян до процесу прийняття рішень у рамках Європейського союзу

9. Посилення ролі національних парламентів у інтеграційних процесах

10. Поєднання спільної зовнішньої політики Союзу і зовнішніх політик держав-членів

11. Встановлення «запобіжників» на шляху подальшої федералізації ЄС

12. Нові сфери співпраці

13. Кордони ЄС

14. Символи Європейського союзу

Висновок

Вступ

Характерною рисою XХ-ХХІ століть є активне розгортання процесів регіональної інтеграції держав. У світі з’являються оригінальні за своєю природою та нові за своїми якісними характеристиками утворення, які формуються на стику національного та міжнародного права і здатні спричиняти вплив на перебіг світових подій та еволюцію права. До таких утворень, передусім, відноситься Європейський Союз.

Європейський Союз (ЄС) нині є одним із найбільш ефективних, авторитетних та динамічних наддержавних утворень. Його унікальність є наслідком успішного політичного та правового співробітництва та економічної інтеграції. З урахуванням тенденції поступового зростання ролі Європейського Союзу у сучасному світі вивчення права цього інтеграційного об’єднання набуває не лише теоретичного, а й практичного значення. Потреба у вивченні права ЄС пов’язана як з прагненням України до вступу в ЄС (один із основних зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави), так і з необхідністю адаптації існуючого українського законодавства до права інтеграційного утворення. Крім того вивчення права ЄС дозволяє розкрити механізм і умови дії норм права Європейського Союзу.

Як відомо за достатньо короткий проміжок часу Союз перетворився із невеликого субрегіонального угрупування економічного характеру у впливову організацію, що наділена значною компетенцією у різних сферах суспільного життя. Повноваження ЄС продовжують розширюватися і розвиватися. 13 грудня 2007 р. у м. Лісабон (Португалія) главами держав-членів ЄС було підписано Договір про Реформи, так званий «Лісабонський Договір», який вніс суттєві зміни до установчих договорів у напрямку підвищення демократичності, ефективності та прозорості функціонування ЄС.

Вбачається, що аналіз питань, які повязані із правовим забезпеченням інтеграційних процесів у рамках складного політико-правового утворення, яким є Європейський Союз, має велике теоретичне і практичне значення.

Набуття чинності Лісабонським договором завершує започаткований Маастрихтським договором 1992 року тривалий перехідний період становлення інституційно-політичної моделі Євросоюзу та його адаптації до викликів об’єднаної Європи XXI століття. У ширшому контексті, якщо розглядати європейську інтеграцію як «динамічний процес з невизначеною кінцевою метою»¹, то буде слушно припустити, що після більш як півстолітньої еволюції ЄС вступає у стадію стабілізації. Побудова «дедалі ближчого союзу народів Європи»² знайшла своє конкретне втілення у постійному збільшенні повноважень Європейського співтовариства та структурних пристосуваннях, які з цього випливали, у державах-членах.

Одночасно процес євробудівництва спрямовувався назовні через розширення Європейського співтовариства на нові держави-члени та відповідну імплементацію ними її нормативно-правового доробку. Цей постійний рух до поглиблення та розширення Європейського співтовариства на сьогодні досягнув певних меж. У роботі ставиться завдання із визначення основних характерних рис сталої інституційно-політичної архітектури Європейського союзу після ратифікації Лісабонського договору, та правового підґрунтя подальшої інтеграції.

Основні зміни та реформи, запроваджені Лісабонським договором

1. Назви установчих договорів

Лісабонський договір – це передусім Договір про Європейський союз (ДЄС) 1992 року у новій редакції та Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), який замінив Договір про європейське співтовариство 1957 року, (яке в момент утворення у 1957 році називалося Європейським економічним співтовариством). Щоправда, Договір про функціонування ЄС можна також розглядати як нову редакцію Договору про Європейське співтовариство.

2. Цінності єс

Стаття 2 Договору про Європейський Союз закріплює спільні для держав-членів цінності, навколо яких здійснюється інтеграція. Дотримання державами-членами цінностей³, що концентровано виражають спільне конституційно-правове надбання держав Західної Європи, є умовою sine qua non членства в Союзі (ст. 49 ДЄС). Цінності не можуть підлягати будь-якій ревізії. Вони мають ідеологічне значення, оскільки через них здійснюється формування, актуалізація, спрямування, структурування й виправдання одних напрямів діяльності та засудження інших⁴.

Так, ст. 2 ДЄС визначено такі цінності Союзу:

• людська гідність;

• свобода;

• демократія;

• рівність;

• верховенство права;

• права людини, зокрема осіб, що належать до меншин.

Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків.

Правове значення цінностей, на яких засновано Союз:

а) членство в ЄС може бути надано лише тій державі, яка поважає ці цінності (ч. 1 ст. 49 ДЄС);

б) якщо буде встановлено наявність постійного та істотного порушення державою-членом зазначених цінностей, Рада ЄС має право призупинити окремі права цієї держави-члена що випливають із застосування Договорів, включаючи право голосу представника уряду держави-члена у Раді (ст. 7 ДЄС).

Очевидно, що вказані положення ДЄС обмежують суверенне право держав-членів на власний розсуд визначати свій політичний режим. Загалом така практика не є унікальною: у міжнародному публічному праві, що міцно тримається принципів суверенної рівності держав і невтручання в їх внутрішні справи, існують численні правові норми, що забороняють вибір певних політичних режимів (наприклад, расизм, апартеїд та інші режими, що практикують грубі порушення прав людини й основоположних свобод)⁵. Але унікальність практики ЄС полягає в дуже високій визначеності стандарту прийнятного політичного режиму, а також у наявність ефективних процедур його захисту. В результаті держава-член може мати лише режим, що має назву плюралістична демократія.

3. Цілі ЄС

Чинні установчі договори ЄС не містять систематизованого переліку завдань і цілей Союзу. Більшість з них сформульовані в преамбулі та перших статтях ДЄС, інші можна віднайти за текстом договорів.

Так, стратегічне завдання заснування ЄС полягає в утворенні як ніколи тіснішого союзу народів Європи, де рішення приймають якомога відкритіше та ближче до громадян (ч. 2 ст. 1 ДЄС). Для цього мета Союзу – підтримувати мир, свої цінності та добробут своїх народів (ст. 3 ДЄС). Союз прагне поглибити солідарність своїх народів, при цьому поважаючи їхню історію, культуру та традиції (преамбула ДЄС).

Для реалізації цієї мети Союз надає своїм громадянам простір свободи, безпеки й правосуддя без внутрішніх кордонів, на якому забезпечено вільний рух осіб разом з належними заходами, пов’язаними із контролем на зовнішніх кордонах, притулком, імміграцією та попередженням і боротьбою зі злочинністю.

Союз також засновує внутрішній ринок. Союз функціонує заради сталого розвитку Європи, що ґрунтується на збалансованому економічному зростанні та ціновій стабільності, конкурентоспроможній соціальній ринковій економіці, спрямованій на цілковиту зайнятість та соціальний прогрес, та високому рівні захисту і дедалі кращому стані довкілля. Союз сприяє науково-технічному прогресові.

Союз бореться проти соціального вилучення та дискримінації, підтримує соціальну справедливість та захист, рівність жінок і чоловіків, зв’язок між поколіннями, захист прав дитини.

Союз підтримує економічну, соціальну та територіальну єдність держав-членів та солідарність між ними.

Союз поважає своє багате культурне та мовне розмаїття й забезпечує захист та подальше збагачення культурної спадщини Європи. Так, в ЄС немає однієї офіційної мови. Кожна держава-член визначила національну мову, яка буде використовуватися нею на рівні ЄС⁶.

В межах ЄС засновано економічний та валютний союз, валютою якого є євро⁷. За завдання Союз окреслив зміцнення і зближення своїх економік, підтримання єдиної та стабільної валюти.

У своїх відносинах зі світом Союз підтримує та поширює свої цінності та інтереси, сприяє захисту своїх громадян. Союз підтримує мир, безпеку та сталий розвиток планети, солідарність та взаємну повагу народів, вільну справедливу торгівлю, викорінення бідності та захист прав людини, зокрема прав дитини, а також суворе дотримування й розвиток міжнародного права, зокрема дотримання принципів Статуту ООН.

Союз досягає своїх цілей належними засобами відповідно до повноважень, наданих йому Договорами.

Правове значення завдань і цілей Союзу полягає в тому, що вони повинні враховуватися:

1) при прийнятті рішення про запровадження посиленої співпраці з певного питання (ч. 1 ст. 20 ДЄС);

2) при застосуванні принципів пропорційності та субсидіарності у зв’язку з реалізацією ЄС своєї компетенції (ст. 5 ДЄС);

3) при застосуванні принципу солідарності: держави-члени сприяють виконанню завдань Союзу й зобов’язані утримуватися від дій, що можуть наразити на небезпеку досягнення цілей Союзу (ч. 3 ст. 4 ДЄС);

4) при здійсненні державами-членами своїх економічних політик (ст. 120 ДФЄС);

5) при застосуванні механізму домислюваних повноважень Союзу (ст. 352 ДФЄС);

6) при визначенні предметної компетенції Союзу.

Нарешті, цілі активно використовуються судовими органами Союзу при тлумаченні права ЄС. Суд правосуддя неодноразово постановляв важливі рішення прецедентного характеру, вдаючись до так званого телеологічного (від грец. τέλεος – мета) тлумачення установчих договорів.

Загалом Лісабонський договір було створено, щоб надати Європейському союзу інструменти для їх досягнення цілей.