1.5.7. Нефелометричний метод.

Заснований на вимірюванні інтенсивності світлового потоку, розсіяного твердими частинками дисперсної системи. При нефелометричних визначеннях порівнюють світлорозсіювання однаково приготовлених суспензій тих самих речовин в одних і тих же приладах. Аналогічно турбідіметричному методу не є таким точним як фотоколориметричні методи та застосовується коли визначення цими методами неможливе

1.5.8. Фотометричне визначення

Метод заснований на поглинанні випромінювання вінтервалі довжини хвилі від 400 нм до 750 нм. Складається з двох частин:

а) переведення досліджуваного компонента в сполуку, що поглинає випромінювання в необхідному інтервалі довжин хвиль спектра (видима частина спектра);

б) вимірювання інтенсивності поглинання випромінювання розчином отриманої сполуки.

Фотометричні методи розроблені для визначення практично всіх елементів періодичної системи. Але не для всіх іонів розроблені прямі реакції отримання, розчини яких поглинали б електромагнітні коливання в УФ, видимій та ближній ІЧ-областях спектра.

1.5.9. Люмінісцентний (флуоресцентний) метод.

Титрування при УФ-випромінюванні в присутності флуоресцентного індикатору. Одним з найбільш чутливих і селективних методів визначення малих концентрацій речовин можна вважати люмінесцентний (флуоресцентний) метод аналізу. Суть його в найпростішому вигляді полягає в наступному. При поглинанні кванта світла електрон переходить з основного стану в збуджений. Повертаючись у вихідний стан, він може втратити частину отриманої енергії у вигляді теплових коливань і опинитися при цьому в проміжному стані. Перехід електрона з проміжного стану в основний супроводжується виділенням кванта світла з більшою довжиною хвилі. Спеціальні оптичні прилади фіксують отриманий таким чином спектр люмінесценції, і ці дані можна використовувати для аналізу. Здатністю до люмінесценції володіють далеко не всі елементи і з'єднання, що зумовлює винятково високу вибірковість люмінесцентного методу; його точність і чутливість теж досить високі.

1.6. Висновок

Таким чином усі вище перераховані методи більш чи менш підходять для аналізу даної сполуки, але не всі дають точну гарантію якості аналізу. Для найбільш точного результату та економічності слід використати рефрактометричний метод.

2. Основна частина. Аналіз аргентум нітрату рефрактометричним метотдом.

2.1. Характеристика методу рефрактометрії.

РЕФРАКТОМЕТРІЯ (лат. refractus — переломлений + грец. metreo — виміряю) — оптичний метод аналізу, заснований на вимірюванні показника заломлення (n) речовини, яку визначають.

Показник заломлення залежить від довжини хвилі світла, температури, агрегатного стану, а також від концентрації речовини і природи розчинника, якщо визначають розчини. Рефрактометрію використовується для ідентифікації речовини; для кількісного визначення одно-, дво- та багатокомпонентних сумішей; для визначення якості розчинів речовин та термінів їх зберігання.

2.1.1. Методи визначення концентрацій.

А) Розрахунковий. При розрахунковому способі використовують формулу, що відображає залежність між концентрацією розчину та його показником заломлення: n = n0 + F·C → C = (n – n0)/F, де n — показник заломлення розчину; n0 — показник заломлення розчинника; F — рефрактометричний фактор; C — концентрація розчину (%). Рефрактометричний фактор (F) демонструє зміну показника заломлення при зміні концентрації розчину на 1%. Його встановлюють експериментально або розраховують за таблицями показників заломлення.

Б) Графічний. При використанні графічного способу визначення концентрації розчину речовини будують калібрувальний графік у координатах n-C, вимірюють показник заломлення розчину і за графіком знаходять відповідну концентрацію.