1.Історичні форми взаємодії суспільства і природи,їх розвиток на сучасному етапі та закріплення в праві.

Наукові концепції взаємодії людини і природи 1. Антропоморфізм Предмети, явища природи наділялись людськими якостями (античність) 2. Антропологізм Всі явища залежать від потреб людини. Потреби людини переважають над потребами природи. 3. Антропоцентризм Людина - основа, мета світобудови. 4. Екоцентризм напрямок екологічної етики. Розглядає довкілля в одній площині з людськими істотами. Головна цінність - комплексні екосистеми.

5. Натуралістична головне гасло "Назад, до природи!"

6. Концепція сталого розвитку

Сталий розвиток - така взаємодія людини і природи, при якій задовольняються економічні, екологічні, соціальні потреби теперішнього покоління людей без завдання шкоди природним ресурсам та їх вичерпання.

7. Концепція "золотого мільярду"

Держави "золотої сімки" мають право на використання природних ресурсів.

Навколишнє природне середовище служить умо вою і засобом існування людини, територією, на якій він проживає, просторовою межею здійснюваної дер жавної влади, місцем для розміщення об'єктів культу рно-побутового призначення й іншою базисною умо вою людської життєдіяльності. Таким чином, навко лишнє природне середовище утворює складне понят тя, у рамках якого історично одержали розвиток дві форми взаємодії суспільства та природи. Перша - споживання природи людиною, використання приро ди для задоволення людиною своїх матеріальних і ду ховних потреб. Ця форма може бути названа еконо мічною формою взаємодії. Другою формою взаємодії стала охорона навколишнього природного середовища з метою збереження людини як біологічного й соціального організму та його природного середовища. Ця форма одержала назву екологічної форми.

2.Правове регулювання екологічної політики України.

Правове регулювання – законодавче встановлення допустимих форм використання природного потенціалу і застосування нормативно-правових актів як державного так і міжнародного рівнів. Основними критеріями ефективності в правому регулюванні слід вважати несуперечливість, прогресивність, необхідність і достатність. Правові норми повинні відповідати сучасним екологічним вимогам, бути здійсненними, мінімально можлива кількість нормативних актів повинна забезпечити комплексне вирішення проблем прямого регулювання природокористування.

Екологічна політика України визначена за "Основними напрямами державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", затвердженими Верховною Радою України у 1998 р. Цей документ передбачає довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем в Україні на національному, регіональному, місцевому та об'єктному рівнях.

Нагальним завданням політики у сфері охорони довкілля є проведення інституційної реформи державної системи охорони довкілля та використання природних ресурсів; упровадження механізмів та інструментів екологічної політики, реалізація пріоритетних національних і державних програм з метою створення умов для сталого збалансованого розвитку держави; створення державної системи регулювання екологічної безпеки як неодмінної складової національної безпеки України. У цій галузі визначено конкретні пріоритетні завдання:

1. удосконалення економічних механізмів охорони природи та природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання, щоб фінансувати невідкладні екологічні заходи загальнодержавного і регіонального значення;

2. суттєве підвищення ефективності застосування мінерально-сировинної бази та інших природних ресурсів;

3. створення державної системи моніторингу довкілля та управління використанням природних ресурсів;

4. забезпечення безпеки функціонування АЕС;

5. реалізація екологічних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і дотримання принципів екологічно збалансованого розвитку;

6. упровадження нових правових інструментів з метою розширення можливостей участі громадськості у розв'язанні природоохоронних проблем

Головне завдання Концепції сталого розвитку України — це забезпечення можливостей інтеграції екологічної політики у стратегію соціально-економічних реформ. Нагадаємо" що Концепцію сталого екологічно безпечного розвитку прийняло світове співтовариство на конференції ООН із питань розвитку та охорони природного середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992). її основною метою є забезпечення збалансованого вирішення соціально-екологічних питань, збереження природного середовища і природно-ресурсного потенціалу в майбутньому. У першому принципі Декларації Ріо про навколишнє середовище та розвиток зазначено: "Люди є центром сталого розвитку. Вони мають право на здорове життя у гармонії з природою". Сутність сталого розвитку полягає в задоволенні потреб сьогодення без обмеження інтересів майбутніх поколінь,

В Україні здійснюються роботи щодо створення єдиної державної системи використання і відтворення природних ресурсів, спрямовані насамперед на розвиток системи ведення кадастрів природних ресурсів" удосконалення нормативно-правового забезпечення дозвільно-ліцензійної діяльності природокористування. Незважаючи на ускладнення, що виникли під час створення об'єктів природно-заповідного фонду у зв'язку з проведенням земельної реформи, площі територій природно-заповідного фонду продовжують збільшуватися.

Також триває удосконалення законодавчої бази у сфері екологічної безпеки та поводження з відходами. Основна мета екологічної політики України — гарантування екологічної безпеки життєдіяльності громадян України; впровадження належних матеріальних, процедурних, інституцій них та інших необхідних заходів щодо її регулювання та встановлення організаційно-юридичних умов для реалізації і захисту права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля. До сучасних стратегічних пріоритетів сталого розвитку України в екологічній сфері належать:

1. гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на ЧАЕС;

2. поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну р. Дніпро" та якості питної води;

3. стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

4. будівництво нових і реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

5. запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів, поліпшення їх екологічного стану;

6. формування збалансованої системи природокористування та екологізації технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

7. збереження біологічного та ландшафтного різном

Найважливіші аспекти екологічної політики знайшли відображення у ряді статей (41, 50, 85) Конституції України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексі України про надра, Водному Кодексі України, Земельному Кодексі України, Законі України «Про охорону атмосферного повітря”», Законі України «Про екологічну експертизу», Законі України «Про екологічний аудит», Законі України «Про екологічну мережу», інших законах, в Постановах Верховної ради та Кабінету Міністрів України, а також інших важливих документах. Так, у Законі України про охорону навколишнього природного середовища зазначається, що основними принципами охорони навколишнього природного середовища є: «пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, платність за використання природних ресурсів та стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів».