Тема 9. Управління інвестиціями

1. До основних форм фінансування інвестицій не відноситься:

1. самофінансування

2. кредитне фінансування

3. змішане фінансування

4. розрахунок з споживачами за послуги.

2. Реальний інвестиційний проект передбачає:

1. придбання акцій і облігацій інших підприємств;

2. емісію власних акцій;

3. капітальні вкладення;

4. придбання цінних паперів.

3. Програма в який представлені суми залучення засобів за рахунок власних чи позикових джерел, терміни їх залучення, тривалість періоду, на який залучаються засоби – це

1. стратегія фінансування капіталовкладень;

2. бюджет підприємства;

3. фінансовий план;

4. прогнозний баланс.

4. До простих методів попередньої оцінки інвестиційних проектів відносять:

1. метод еквівалентної річної вартості (приведених витрат);

2. метод внутрішньої норми прибутку;

3. метод облікової (бухгалтерської) норми прибутку ;

4. метод еквівалентної річної вартості.

5. Якщо NPV= 0, то ефективність проекту розраховують за

1. внутрішньою нормою рентабельності ;

2. періодом окупності;

3. прибутковістю;

4. різницею одержаних доходів і інвестицій.

6. Визначити NPV інвестиційного проекту, якщо доходи будуть надходити в сумі 40 і 30 тис.грн. відповідно через 1 та 2 роки. Первісні інвестиції 50 тис.грн., дисконтна ставка - 10%.

1. 10,5 тис.грн:

2. 20,0 тис.грн;

3. 11,2 тис.грн.;

4. 8,5 тис.грн.

7. До форм фінансового інвестування не відносять:

1. вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств;

2. вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів;

3. вкладення капіталу у впровадження передових технологій;

4. вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж.

8. Цінні папери з фіксованим доходом – це

1. облігації ;

2. звичайні акції;

3. привілейовані акції;

4. векселі.

9. Вибір найвигідніших шляхів розширення і поповнення активів підприємства з метою забезпечення основних напрямів його економічного розвитку – це

1. інвестиційна політика підприємства;

2. прийняття перспективного УР

3. корпоративна політика підприємства,

4. планування діяльності.

Тема 10. Управління фінансовими ризиками

1. Операційний ризик підприємства не виникає у сфері:

1. виробництва;

2. збуту;

3. придбання облігацій і акцій;

4. постачання.

2. При оцінці фінансового ризику не розраховують:

1. фінансового левериджу;

2. коефіцієнти незалежності;

3. коефіцієнти фінансової стабільності;

4. коефіцієнт виробничого левериджу;

3. При неплатежах чи несвоєчасних розрахунках за відпущену підприємством у кредит продукцію, а також перевищення розміру розрахункового бюджету по інкасації боргу має місце

1. кредитний ризик;

2. податковий ризик;

3. структурний ризик;

4. процентний ризик.

4. Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на основі:

1. отримання позики;

2. реалізації власних цінних паперів;

3. мінімізації платежів за користування позичковим капіталом;

4. вчасних розрахунків за кредитами.

5. При оцінці цінних паперів треба планувати наступні варіанти розвитку подій:

1. оптимістичний, песимістичний, реалістичний;

2. найбільш ймовірний. варіант;

3. песимістичний варіант;

4. оптимістичний, песимістичний

6. Способі зниження ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо – це

1. диверсифікація

2. формування резервів;

3. хеджування;

4. страхування ризиків.

7. Інструменти хеджування ризиків:

1. форвардні контракти.,

2. ф'ючерсні контракти

3. опціони

4. контракти на поставку сировини і матеріалів.