- •1. Необхідність та сутність категорії страхового захисту, методи його забезпечення.
- •2. Страховий фонд суспільства, його сутність та значення.
- •3. Форми організації та методи утворення фондів страхового захисту та їх характеристика.
- •4. Страхування як економічна категорія та його ознаки
- •5. Роль страхування в активізації бізнесу та у вирішенні соціально-економічних проблем суспільства.
- •6. Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •7. Функції страхування та їх характеристика.
- •8. Принципи страхування та їх характеристика
- •9. Сутність поняття «об’єкт страхування». Об’єкт страхування в майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності.
- •10. Страхова відповідальність (страхове покриття). Обсяг страхової відповідальності (страхового покриття).
- •11. Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •12. Страхова сума: зміст і особливості визначення в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності.
- •13. Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •14. Строк страхування і строк дії договору страхування: розбіжності між цими поняттями.
- •15. Страхова франшиза: види, призначення та особливості застосування.
- •16. Страхове поле; рівень охоплення страхового поля. Страховий портфель.
- •17. Страховий збиток: зміст і особливості цього поняття в майновому, особистому страхуванні, в страхуванні відповідальності.
- •18. Сутність поняття «страхове відшкодування». Взаємозв’язок та розбіжності понять «страховий збиток» і «страхове відшкодування».
- •19. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •20. Класифікація страхування за об’єктами. Галузі страхування та їх характеристика.
- •21. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.
- •22. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •23. Форми проведення страхування та їх особливості.
- •24. Класифікація страхування в Україні для цілей ліцензування (з урахуванням міжнародного досвіду).
- •Загальні види страхування
- •25. Класифікація страхування за статусом страхувальника і за статусом страховика.
- •26. Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види (крім соціального страхування).
- •27. Історичні передумови виникнення страхування. Первинні форми страхового захисту.
- •28. Основні етапи розвитку страхування та їх характеристика.
- •29. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя.
- •30. Розвиток страхування в індустріальному суспільстві.
- •31. Страхова справа в Росії до Жовтневої революції 1917 р. Та в колишньому срср.
- •32. Еволюція страхування в сучасній Україні.
- •33. Поняття ризику у в страхуванні. Класифікація ризиків.
- •34.Oсновні характеристики ризику, придатного для страхування.
- •35. Оцінка страховиком ризику і визначення доцільності його страхування.
- •36. Необхідність і сутність ризик-менеджменту.
- •37. Методи управління ризиком (скасування ризику, запобігання ризику, власне утримання ризику, страхування).
- •1. Скасування або уникнення:
- •3. Власне утримання (поглинання) ризику:
- •38. Специфіка ризиків у майновому страхуванні.
- •39.Специфіка ризиків у особистому страхуванні.
- •40. Специфіка ризиків у страхуванні відповідальності.
- •41. Страхова премія як ціна страхової послуги.
- •42. Поняття і структура страхового тарифу.
- •43. Призначення нетто-ставки і навантаження у страховому тарифі.
- •44. Особливості визначення страхової премії в загальному страхуванні.
- •45. Особливості визначення страхової премії в страхуванні життя.
- •55. Банківсько-страхова інтеграція в сучасних умовах розвитку фінансового ринку.
- •56. Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні.
- •57. Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.
- •58. Орган державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, його функції та завдання.
- •59. Міжнародна асоціація органів державного нагляду (iais). Регулювання страхової діяльності в країнах єс.
- •60. Умови ліцензування страхової діяльності в Україні.
- •61. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •62. Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.
- •1. Господарські товариства:
- •63. Організаційно-правові форми та спеціалізація страховиків в Україні згідно з Законом України «Про страхування».
- •64. Порядок створення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.
- •65. Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •66. Бізнес-процеси в страхуванні та їх характеристика.
- •67. Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •68. Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •69. Істотні умови договору страхування та їх характеристика.
- •70. Порядок підготовки, укладання та супроводу договору страхування.
- •71. Страховик і страхувальник: взаємовідносини між ними. Обов’язки сторін договору страхування відповідно до чинного законодавства.
- •72. Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •85. Сутність перестрахування та його значення.
- •90. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •91. Поняття платоспроможності страховика. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до законодавства України.
85. Сутність перестрахування та його значення.
Перестрахування – це страхування одним страховиком (цвден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перєстрахо-виком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм.
Перестраховуючи дорогі ризики часто звертаються до послуг брокерів.
За свої послуги (представлення клієнта; консультування; ведення переговорів; розподіл ризиків) брокер отримує комісію (10-15% нетто-премії).
При проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні.
Страховик передає перестраховику частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди.
Існують такі види комісій:
Оригінальна комісія – відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в перестраховувальній цесії.
Перестраховувальна комісія – відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.
Брокерська комісія – відрахування з премії на користь брокера.
Страховик (цедент) має також право на тантьсму — комісію 'з прибутку, що його перестраховик може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку Із суми чистого прибутку, який отримує перестрахову вальна компанія.
Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника.
86. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
87. Поняття власного утримання у перестрахуванні та чинники, що обумовлюють його обсяг.
88. Методи перестрахування (факультативне, облігаторне), їх характеристика, переваги та недоліки.
89. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком:
пропорційна форма
непропорційна форма
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.
У пропорційному перестрахуванні розрізняють:
– квотний договір перестрахування,
– договір ексцедента суми
– квотно-ексцедентний договір.
Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик зобов'язується приймати її. Частка участі в перестрахуванні може бути подана у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором.
Наприклад, перстрахувальник має договір з квотою 80 %. Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од. Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., власне утримання становить 20 тис. ум. од., частка перестраховика – 80 тис. ум. од. Ризик в 400 тис. ум. од. розподіляється так: цедент – 80 тис. ум. од., перестраховик – 320 тис. ум. од. Але ліміт перестраховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., який він І приймає (20 тис. ум. од. лишилося за межами квотного договору).
Переваги квотного договору:
• на власному утриманні страховика лишається така частина відповідальності, яка повністю відбиває його фінансові можливості;
• квотний договір не потребує великих витрат з його обслуговування;
Квотне перестрахування широко використовується тоді, коли йдеться про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Недолік квотного перестрахування:
• за договором передаються всі ризики – великі і малі. Коли б цедент мав змогу утримувати на своїй відповідальності малі ризики, у нього була б можливість залишати за собою і певні частки страхової премії;
• страховик не має захисту від ефекту кумуляції ризиків, пов'язаного з одним і тим самим страховим випадком.
Договір ексцедента суми передбачає передавання цедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання, тобто цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, що менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик – за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.
Ексцедент за договором – це величина, кратна власному утриманню цедента. Сума ексцедента виражається в кілька разів збільшеним розміром власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називають лінією (часткою). Місткість ексцедентного договору складається із суми власного утримання цедента і покриття перестраховика.
Для покриття всього ризику буває недостатньо одного ексцедентного договору, тому крім договору першого ексцедента укладаються договори другого, третього і наступних ексцедентів.
Перевага ексцедентного перестрахування:
• можливість компанії-цедента встановлювати ліміт власного утримання з урахуванням свого фінансового становища;
Недолік ексцедентного договору:
• витрати з обслуговування ексцедентних договорів значно вищі, ніж з обслуговування квотних договорів через необхідність обробки кожного ризику;.
• потенційно існує можливість передавання перестраховикам більш небезпечних ризиків при диференційованому власному утриманні.
Ексцедентне перестрахування найчастіше застосовується у страхуванні від вогню, нещасних випадків, а також у страхуванні життя.
Квотно-ексцедентний договір передбачає встановлення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання, а понад рівень утримання використовується ексцедент – ліміт відповідальності перестраховиків, що фіксується в абсолютному вираженні.
