3. Форми організації та методи утворення фондів страхового захисту та їх характеристика.

Страховий фонд— це сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначені для страхового захисту ( запобігання, подолання наслідків реалізації страхового ризику та компенсації збитків страхових подій).

Економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва знаходить матеріальне втілення в страховому фонді. Основними формами організації фондів страхового захисту є такі:

1) загальнодержавні страхові резервні фонди, які утворюються в централізованому порядку  за  рахунок  загальнодержавних ресурсів;

2) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок нагромадження коштів в окремих господарствах  та підприємствах;

3) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок коштів, що сплачуються  у  вигляді страхових   внесків страхувальниками.

Суть страхового захисту полягає в нагромадженні і витрачанні грошових таінших ресурсів для здійснення заходів щодо попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат.

Для того, щоб система страхового захисту була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

Існування різних форм організації страхових фондів призводить до наявності певних методів їх формування:

1) метод формування страхового фонду за рахунок державних коштів;

2) метод самострахування, тобто створення децентралізованих страхових фондів безпосередньо на підприємствах та в організаціях;

3) метод страхування за рахунок внесків окремих господарств і населення.

До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди у частині, щовикористовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями,— самострахування), а також фонди, створювані методом страхування.

Розмір і структура фондів, що використовуються з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників, серед яких слід, відзначити: теоретичні концепції формування фонду; стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення,міжнародні відносини тощо.

4. Страхування як економічна категорія та його ознаки

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Характерними ознаками страхування є:

 грошові перерозподільчі відносини, які складають економічну сутність страхування, виникають внаслідок наявності страхового ризику і носить імовірносний характер (ніколи на перед не відомо, коли трапиться страхова подія, якою буде її руйнівна сила і кого із страхувальників вона торкнеться);

 ці перерозподільчі відносини носять замкнутий характер і повязані із солідарним розкладом шкоди, заподіяної одному або декільком учасникам створення страхового фонду між усіма страхувальниками; чим більше число учасників бере участь у створенні страхового фонду, тим легше розкласти на всіх чийсь окремий збиток, тим меншою повинна бути доля кожного у його формуванні; збільшення чисельності страхувальників сприяє зменшенню вартості страховки;

 страхові відносини повязані із створенням грошових фондів суворо цільового призначення, яке полягає у використанні їх виключно на покриття шкоди у заздалегідь обумовлених випадках;

 страхові відносини забезпечують перерозподіл збитків у просторі і часі. Для забезпечення міжтеріторіального розподілу необхідно, щоб у страхуванні брала участь велика кількість страхувальників на значних територіях; в цьому випадку навіть при страшних лихах можна забезпечити розкладку шкоди, оскільки не всі страхувальники увійдуть у число потерпілих. Перерозподіл збитків у часі повязаний із нерівномірністю розподілу ризику у часі; кошти, що надійшли до страхового фонду страховика, будуть залучені ним для відшкодування збитків у несприятливих можливостях;

 страховим відносинам притаманний еквівалентний (зворотній) характер. Це випливає із сутність страхування, яка передбачає створення за рахунок страхових внесків багатьох страхувальників страхового фонду, який забезпечить потреби у компенсації збитків для небагатьох.