34.Oсновні характеристики ризику, придатного для страхування.

Згідно з Законом України “Про страхування ”ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

Крім таких характеристик як імовірність та випадковість ризик у страхуванні повинен характеризуватися також тим, що існує можливість його настання. Саме виходячи з цього, ризик включається в обсяг відповідальності страховика при страхуванні певного обєкта.

Ризик з точки зору здатності людини впливати на нього повинен бути обєктивним, тобто незалежним від волі людини.

З точки зору можливості вартісної оцінки ризик має бути матеріальним, тобто мати вартісну оцінку.

З точки зору широти охоплення за наслідками ризик має бути здебільшого специфічним, тобто таким, що в своїй більшості повязаний із причинами і наслідками людської діяльності, на відміну від фундаментальних ризиків, які виникають через непідвладні людям причини, а їх наслідки відчуваються великою кількість людей (н-д, землетнруси).

З точки зору можливих наслідків ризик повинен бути чистим, тобто таким, що має тільки негативні наслідки, на відміну від спекулятивних ризиків, наслідком яких може стати виграш (н-д, лотерея).

Таким чином, страховий ризик повинен характиризуватися такими ознаками:

• обєктивний

• матеріальний

• чистий

• можливий

• специфічний (не повинен носити катастрофічний характер)

• повинен підпорядковуватися закону великих чисел.

35. Оцінка страховиком ризику і визначення доцільності його страхування.

Оцінка ризику дає можливість віднести конкретний об’єкт до тієї чи ін. групи і визначити відповідно до цього ціну страхової послуги. Здійснюючи операцію з оцінки ризику, необхідно брати до уваги такі аспекти: максимальну величину збитку, який може виникнути при даному ризику, імовірність настання події, яка може призвести до максимального збитку. Кількісне оцінювання ризиків здійснюється з допомогою актуарних розрахунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та математичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози.

При оцінці ризику виділяють:

– ризики, які можна застрахувати,

– ризики, які застрахувати не можна,

– сприятливі ризики

– несприятливі ризики,

– технічний ризик страховика.

36. Необхідність і сутність ризик-менеджменту.

Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикованої діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер, у сучасній економічній теорії та практиці визначається терміном англомовного походження — «ризик-менеджмент» (risk management), тобто управління ризиками в його найширшому розумінні. Ризик-менеджмент як система охоплює три послідовні етапи:

• аналіз ризику;

• контроль за ризиком;

• фінансування ризику.

Аналіз ризику є комплекснним етапом:

• діагностика або індентифікація ризиків (кваліфікація). Ідентифікація ризику та визначення сфер його поширення ;

• оцінювання ризиків к-ними методами (квантифікація). Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розрахунків. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх ек загрози;

• визначення послідовності подальших дій на підставі заг. оцінки.

Підсумки аналізу кількісних і якісних характеристик ризиків є підставою для визначення стратегії антикризової діяльності в майбутньому, які зводяться до встановлення контролю над ризиками або фінансування потреб, що виникли внаслідок прояву ризиків.

Контроль над ризиками має на меті часткове або повне їх усунення. Контроль над ризиками здійснюється різними способами: уникнення ризику; зменшення (мінімізація) ризику; обмеженням (локалізація) ризику; розсіюванням (поділом) ризику.

Головним етапом ризик-менеджменту є покриття негативних наслідків (збитків) ризиків фінансовими засобами.

Завдання ризик-менеджменту є вибір оптимальної, з ек. погляду, структури інструментів впливу на ризик та їх наслідки.