27. Історичні передумови виникнення страхування. Первинні форми страхового захисту.

Страхування зародилося досить давно. Страхування — одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Історики датують зародження окремих елементів страхування ще за тисячі років до нашої ери. Початковий зміст цього поняття пов'язаний зі словом "страх". У власників майна, які вступали між собою у виробничі відносини, виникала боязливість (страх) за збереження, можливість втрати чи знищення майна в зв'язку зі стихійними явищами, пожежами, викраденням, іншими не передбачуваними небезпеками в економічному житті.  Уважається, що найбільшого поширення в минулому набуло взаємне страхування — домовленість між групою фізичних, юридичних осіб про відшкодування в певних частках збитків одне одному. Так, у Вавилоні (1792-1750 рр. до н. е.) учасники торгових караванів укладали між собою договори, за якими вони спільно несли збитки, які виникли на шляху внаслідок пограбування, крадіжки чи пропажі. Аналогічні договори укладалися в Палестині і Сирії (на випадок падежу, крадіжки чи пропажі худоби, яка належала учаснику каравану). Угоди про взаємний розподіл збитків від аварії корабля й інших морських небезпек укладалися купцями на берегах Перської затоки, у Фінікії, Древній Греції. У Древньому Римі в другій половині І ст. н. е. (деякі вчені вказують на більш ранній період) з'являється стійке взаємне страхування у вигляді взаємодопомоги членів різноманітних професійних союзів (колегій) на випадок смерті, хвороби, інших нещасних випадків шляхом здійснення регулярних внесків (гільдійська, а потім цехова взаємодопомога).  Взаємне страхування склалося в VІІІ - ІХ столітті, а найбільшого поширення отримало в Х – XIІ ст. в Англії, Німеччині, Данії, Франції та інших країнах Західної Європи. Так, в Ісландії в XII ст. жителі найбагатшого на той час острова об'єднувалися в спілки по 20 - 25 осіб для взаємного забезпечення і допомоги на випадок пожежі. 

Первинні форми страхування виникли в далекій давнині. Ще в рабовласницькому суспільстві були добровільні угоди, в яких можна розрізнити риси сучасного договору страхування. Найдавніші правила страхування, що дійшли до нас, викладені в одній із книг Талмуду.  Історію страхування починають частіше за все з XIII століття і пов'язують з розвитком мореплавання в Італії. Вже тоді страхування розглядалося як фінансова діяльність, спрямована на відшкодування збитків.  Тим часом операції, у яких віддалено проглядалися початку страхової діяльності, з'явилися вже в Шумері, тамтешнім торговцям видавалася фін. гарантія або сума грошей (у формі позики або створення загальної каси) для захисту їхніх інтересів у випадку втрати вантажу під час перевезення . Пізніше, у Вавилоні, з'явилися особливі групи "торговців-позичальників", які спеціально позичали своїх колег, що вирішили "пуститися в довгу подорож" і не вимагали грошей назад у випадку крадіжки або втрати товару під час перевезення. 

28. Основні етапи розвитку страхування та їх характеристика.

Ідея страхування виникла в Стародавньому Римі та Вавилоні. Окремі елементи страхування були відомі за тисячі років до нашої ери: в третьому тися­чолітті до нашої ери на території теперішнього Іраку торгівцям видавали суми грошей у формі позики або створювалась «спільна каса» для захисту їхніх інтересів на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше ця територія відійшла до складу рабовласницького Вавилону. Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.) вима­гали укладення угоди між учасниками торговельного каравану про спільне покриття збитків у разі, наприклад, нападу на когось із них роз­бійників чи ще якоїсь іншої несподіваної пригоди. Така практика була виправданою і тому передавалася з покоління в поко­ління. Вона вдосконалювалася й поширювалася на інші землі. Так пос­тупово формувалася свідомість про доцільність застосування страху­вання спочатку під час перевезення вантажів, а згодом і в інших сфе­рах діяльності та життя людей.

Античне страхування відрізнялось замкненим розподілом збитку між учасниками об’єднання, основною формою страхування була страхова взаємодопомога, не існувало страхового фонду, була відсутня диференціація страхових випадків.

Страхування в Стародавньому Римі – з’являються професійні союзи та колегії, які надають допомогу по хворобі та каліцтву; стихійні лиха та нещасні випадки диференціювалися. Поширеним було взаємне страхування ритуальних витрат. Тут надавали великого значення культу похорону. Влаштування похоронних проце­сій і спорудження пам'ятників вимагало значних одноразових витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні гроші у професійних коле­гіях і спілках. Цільове використання коштів забезпечувалося правови­ми гарантіями. Лише особа, зазначена в заповіті, могла отримати на­лежні кошти і витратити їх на ритуальні заходи, пов'язані з похоро­нами заповідача.

Страхування в Середньовіччі поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями. Страхові внески вносяться щомісячно, створюється страховий. фонд, страхування поділилось на особисте та майнове.

Страхування на Русі – з’явилося державне обов’язкове страхування, елементи цивільної відповідальності страхувальника перед третьою особою, страхування не мало на меті отримання прибутку.

Капіталістичне страхування – страхування набуло комерційного характерру, відбувається за рахунок продажу страховвих полісів, страхова послуга стала товаром, з`вилися асоціації, картелі, акціонерні страхові товариства, нові види страхування – вогневе, морське, страхування життя, від нещасних випадків.

Монополістичне страхування – після революції 1917р. страхова справа оголошена державною монополією, запроваджений контроль за всіма видами страхування , створена єдина страхова компанія, яка проводила страхування по всій території країни.

Страхування в умовах ринк. економіки – з’явилися компанії, альтернативні держстраху, приймається закон ”Про страхування “.