3. Відібрати пробу води з водогону.

Для відбору проб води з водогону сконструйовано батометр із стабілізатором, який спрямовує горловини проти течії. Відбирають для бактеріологічного аналізу після попереднього обпалення вихідного отвору крана спиртовим факелом, опускання води з крана протягом не менше 5 хвилин, у стерильну пляшку ємністю 0,5л, з ватно-марлевим корком, оберненим зверху паперовим ковпаком. Під ковпаком залишають 5-6 см повітряного простору. Посуд заздалегідь стерилізують у сушильній шафі. Для короткого санітарно-хімічного аналізу відбирають до 1л у хімічно чистий посуд, попереднього сполоснувши його вдою, яку відбирають(для повного санітарно-хімічного аналізу відбирають 3-5л води)

4. Володіти методами консервування та правилами транспортування проб води. Оцінити запах та смак води.

Якщо для транспортування води потрібно понад 5 годин, уживають заходів, щоб запобігти нагріванню або замерзанню води, утеплюючи її взимку та обкладаючи льодом влітку. Оптимальна температура для транспортування – 4С. Оскільки можуть швидко змінюватись температура, рН, то вимірюванню цих показників здійснюють під час відбору. Не консервують пробу перед визначенням твердості та БПК. При визначення у воді азотовмісних речовин, пробу води консервують, додаючи до неї концентровану сірчану кислоту або хлороформ. Для подальшого аналізу окисності води як консервант додають по 2 мл сірчаної кислоти на кожні 100 мл проби. Не пізніше як за 2 год після відбору досліджують запах і смак води. Для оцінки запаху води її наливають у колбу і закривають притертим корком, після чого збовтують і, відкривши корок, аналізують характер та інтенсивність запаху(при 20С і нагріванні води до 60С, інтенсивність запаху не повинна перевищувати2 балів). Для оцінки смаку є 4 види смаку: солоний, солодкий, гіркий і кислий. Інтенсивність смаку не повинна перевищувати при 20С 2 балів.

5. Оцінити прозорість, каламутність та колірність води.

Для визначення прозорості воду наливають у циліндр з плоским дном до висоти 30 см. Його установлюють на підставці над спеціальним шрифтом Снеллена, а потім читають шрифт крізь шар води , розглядаючи його зверху в прохідному світлі. Доливаючи, або відливаючи воду, знаходять максимальну висоту стовпчика води в см, з якої ще можна прочитати шрифт. Вода вважається прозорою, якщо Снеллена можна прочитати крізь шар води завтовшки не менше 30 см. Для визначення колірності 100 мл відфільтрованої води наливають у циліндр Несслера, а потім її забарвлення порівнюють в прохідному світлі на білому тлі із забарвленням стандартної шкали. Якщо колірність води перевищує 70 градусів, то її розводять дистильованою водою, беручи до уваги ступінь розведення при визначення забарвлення. Колірність повинна становити не більше 20 градусів. Каламутність встановлюють фотометричним порівнянням зі стандартними розчинами з вмістом0.1, 0.25, 0.5, 2.0, та 5.0 мг|л каоліну, які є основою для побудови калібрувальної кривої. Каламутність не повинна перевищувати 1.5 мг\л.

6. Визначити загальну та постійну твердість води.

Метод визначення твердості води базується на утворення комплексної сполуки трилону Б з іонами Ca та Mg. До води додають 5 мл буферного розчину, 5-7 крапель індикатора і титрують при інтенсивному струшуванні розчином трилону Б до зміни забарвлення в еквівалентній точці. Незначна зміна забарвлення у еквілентній точці свідчить про наявність у воді Cu та Zn. Твердість, що визначається у некип’яченій воді, називаються загальною твердістю. Для визначення постійної твердості досліджувану воду попередньо кип’ятять 30хв, відфільтровують утворений осад, потім титрують трилоном у присутності індикатора. Різниця між загальною і постійною твердістю становить твердість, що усувається.