15. Особливості переживання травмуючих ситуацій в залежності від структури внутрішнього світу людини (за ф.Е.Василюком).

Переживання розглядається як основна одиниця внутрішнього життя людини. Можна представити як форму психічних станів, в яких злиті емоційні, вольові і когнітивні компоненти.

Василюк розглядає як особливу форму діяльності спрямовану на відновлення душевної рівноваги, втраченого сенсу існування. Переживання події – відношення особистості до того чи іншого моменту дійсності.

Переживання за Василюком має певну ціль:

1) пошук задоволення тут і тепер;

2) реалізація мотиву або потреби;

3) впорядкування внутрішнього світу;

4) самоактуалізація.

Перебуваючи в рамках діяльнісного підходу Василюк пропонує наступну типологію, де"життєвий світ" є предметом типологічного аналізу.

Життєвий світ має зовнішні і внутрішні аспекти, що позначаються, відповідно, як зовнішній і внутрішній світ. Також виділяються характеристики цих світів: зовнішній світ може бути легким або важким, а внутрішній - простим або складним.

1 тип: зовні легкий і внутрішньо простий життєвий світ. Простий у внутрішньому і легкий у зовнішньому відносно світ може бути тільки у істоти, яка має єдиною потребою і що живе в умовах безпосередньої даності відповідного їй предмета. Центральним світовідчуттям є принцип задоволення. Прототипом такого існування й світовідчуття представляється плід в утробі матері, дитяче існування (в меншій мірі) і відповідне їм інфантильне світовідчуття.

Детермінований цією установкою тип переживання становить такі перетворюючі психологічний світ процеси, які за своїм цілям спрямовані на досягнення позитивних та уникнення негативних емоційних станів, а за характером свого здійснення є нереалістичними, підпорядкованими імпульсами, що не враховують зовнішніх і внутрішніх залежностей життя. Все що порушує можливість задоволення потреби викликає стрес.

2 тип: Зовні важкий і внутрішньо простий життєвий світ. Життєві блага не дано тут безпосередньо, зовнішній простір насичено перепонами, перешкодами, опором речей, які перешкоджають задоволенню потреби. Для того, щоб життя могло здійснюватися, необхідно долати ці труднощі.

У цьому світі діяльність не піддається ніяким відволікання, вона неухильно прямує до предмета потреби і їй відомі тільки одні перешкоди - зовнішні. Необхідною умовою виживання в важкому світі є адекватне відображення реальності і відповідно їй побудова діяльності.

Прототипом простого і важкого життєвого світу є випадки, при яких одна якась потреба (мотив, ставлення) отримує різко домінуюче положення і інтенсивність, непорівнянні з силою інших потреб. Загальною основою всіх процесів переживання, властивих даному типу життя, є механізм терпіння. Відсутність можливості задоволення потреби викликає фрустрацію.

3 тип: внутрішньо складний і зовні легкий життєвий тип. Зовнішній світ абсолютно легко проникний для дій, і це робить неможливим ніяке кінцеве дію. Легкість зовнішнього світу усуває всі процеси, що протікають між ініціативою суб'єкта і реалізацією мотиву. Вся внутрішня структура діяльності та її тілесність при цьому ніби випадають. Головна проблематичність і спрямованість внутрішньо складного життя полягає в тому, щоб позбутися від болісної необхідності постійних виборів, знайти спосіб вимірювання значущості мотивів. Єдиною ж мірою зіставлення мотивів є цінність, тому принцип цінності - вищий принцип складного і легкого життєвого світу.

Серед подій, що підлягають переживання в легкому і складному світі, виділяється, в першу чергу, внутрішній конфлікт, що розглядається не просто як суперечність мотивів, а як протиріччя, нерозв'язне в даному виді. Другий тип критичної ситуації можна іменувати як "зовнішній конфлікт ". Це конфлікт між свідомістю, для якого ще актуальна відповідна смислова установка, і буттям, в якому її реалізація вже неможлива (Василюк). У критичній ситуації, яким би не був її конкретний характер, порушуються одночасно і психологічне майбутнє, і сенс, і цілісність життя.

4 тип: Внутрішньо складний і зовні важкий життєвий світ. Труднощі світу протистоять не окремій діяльності, а їх сукупності і не може бути подолана самими лише зовнішніми зусиллями. Основне новоутворення, що формується у особистості такого життєвого світу - це воля. Значення волі полягає у втіленні цілісності особистості, як задум людини про самого себе, про своє життя. Таким чином, йдеться про самоформування особистості, про активне і свідомоме творення людиною самої себе. Творчість і є вищий принцип даного типу життєвого світу.

У четвертому типі життєвого світу шлях діяльності до своєї мети одночасно утруднений зовнішніми перешкодами і ускладнений внутрішніми коливаннями. Труднощі збуджують домагання інших мотивів на визначення активності суб'єкта.

Василюк виділяє 2 типи переживання: вдалі і невдалі. Вдалі переживання сприяють самоактуалізації особистості.

Узагальнюючи запитання про ставлення суб'єкта до реальності у разі різних типів переживання, Ф.Е.Василюк робить такі висновки:

Гедоністичне переживання ігнорує реальність, спотворює та заперечує її, формуючи ілюзію задоволеності і збереження порушеного змісту життя.

Реалістичне переживання сприймає реальність якою вона є, підлаштовуючи до неї динаміку і змістом потреб суб'єкта.

Ціннісне переживання намагається обеззброїти реальність ідеальними процедурами, перетворюючи їх у предмет інтерпретації з оцінкою. Подія лише ідеально перетворюється цінностями свідомості.

Творче переживання відрізняється чуттєво-практичним ставленням до реальності.

У реальній життєвій ситуації особистість може використовувати різновиди переживання чи їх комбінації. Використання різних видів переживання у різних ситуаціях призведе, відповідно, до найрізноманітніших результатів.