14.Психічні реакції та стани, що є наслідком травми: страх, тривога, провина, реакції втрати.

Страх - внутрішній стан, обумовлене загрожуючим реальним або передбачуваним лихом. З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом.

Страх у своїх екстремальних варіантах приймає руйнівні форми, викликає реакції паніки, заціпеніння, втечі геть від небезпеки. Пригноблюють і роблять людину хворим ті страхи, розмір яких перевищує критичний поріг і які він довгостроково стримує. Поріг виникнення страху перебуває під впливом індивідуальних відмінностей, що мають біологічну основу, індивідуального досвіду і загального соціокультурного контексту відбувається. Хронічний страх розглядається як "токсична" емоція, яка погіршує стан імунної системи, що сприяє м'язової напруженості, метастазування ракових клітин, відкладенню в судинах, запаленню кишечника, підвищенню функції товстої кишки, що сприяє виникненню неврозу, інфаркту міокарда, діабету (1 типу), астми, виразкового коліту (дослідження медичного факультету Стенфордського університету, США). Деякі хірурги відмовляються оперувати без спеціальної підготовки пацієнтів, що випробовують сильний страх, небажання йти на операцію, так як у них підвищена вірогідність кровотечі, післяопераційних ускладнень.

Страх проявляється на поведінковому, тілесному рівнях, на рівні переживань. У порівнянні з іншими емоціями страх надає найбільш стримуючий вплив: а) обмежується сприйняття; б) мислення сповільнюється, стає більш вузьким за обсягом і більш ригідним за формою; в) м'язи напружуються; г) скорочується число ступенів свободи в поведінці. Переживання страху супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію. Причому переживання самого страху найчастіше більш болісно, ​​ніж емоційна реакція на ситуацію, в якій вже здійснилося те, чого ти боявся ("Вже краще кінець без страху, ніж страх без кінця").

Тривога - негативно забарвлена ​​емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, трудноопределімо передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вона запобігає участь людини в потенціально шкідливий поведінці, або спонукає його до дій по підвищенню ймовірності благополучного результату подій.

ПРОВИНА- емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки.Однак сором може з”являтисявнаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характіру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність.

Реакція втрати вважається патологічною, якщо вона суп­роводжується надмірним емоційним вибухом, надто довгим чи повністю відсутнім. Гнів - це емоційна реакція, яка відтворює неприйняття того, що відбувається.При патологічній реакції втрати людина може годинами розповідати про померлого й обставини його смерті.

1. Шок. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває порожнечу, тривогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, Що відбувається, з'являються думки про самогубство. Важко зосередитись, людина часто плаче, кричить чи сміється.

2. Відчай (заперечення). Відчуття гніву, вини, госторої туги, відчуття несправедливості того, що відбувається. Людина починає уникати оточуючих, у неї порушується пам'ять. Особли­во важкі перші п'ять тижнів. Відчай продовжується більше як півроку і може виникати протягом декількох наступних років. Із часом змінюється на смуток і відчуття безпорадності.

3. Визнання.

4. Адаптація. Апатія і депресія. У цей період нерідко з'яв­ляється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів і систем, спровоковані стресом (запороговим збудженням).