34. Психологічні наслідки терористичних загроз.

Психологічні наслідки тероризму як взяті окремо явища не рівнозначні. Деякі з них мають відтермінований характер, інші виявляються безпосередньо після терористичного акту або найближчим часом. За характером спрямованості їх можна розділити на наслідки, результатом яких будуть зміни в особистісній, емоційній і моральній сферах людини, і на наслідки соціального характеру, що призводять до зміни в суспільстві в цілому. Незважаючи на подібну нерівнозначність, всі види наслідків пов’язані між собою і можуть знаходитися в причинно-наслідковому зв’язку.

До відтермінованих психологічних наслідків тероризму відноситься і посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Він виникає через певний період часу і триває в середньому близько шести місяців. Люди, страждаючі ПТСР, можуть переживати постійне почуття страху, жаху і безпорадності. У них спостерігається безсоння або кошмари, в яких вони повертаються в психотравмуючу ситуацію і переживають її знову і знову. Люди з ПТСР починають нехтувати своїм здоров’ям. Постійна напруга призводить до різних фізичних розладів, головних болів, гіпертонії, виразки. Починаються проблеми не тільки із здоров’ям, але і з сім’єю, з роботою. У подібному стані спостерігаються і спроби суїциду. Психологами виділяються певні детермінанти, умови надзвичайної ситуації, які сприяють розвитку ПТСР і тривожних розладів: характер, природа терористичного акту; близькість до його епіцентру; наявність досвіду подібних подій; соціальне оточення і ступінь близькості між жертвами. У цьому плані вибір терористами для проведення терористичних актів вагонів метро, вокзалів або супермаркетів пояснюється не тільки наявністю там великого скупчення людей, але і тим, що ці люди абсолютно між собою незнайомі. Необхідно відзначити, що ПТСР виникає не тільки у безпосередніх учасників психотравмуючих подій, але і у сторонніх спостерігачів, які за допомогою ЗМІ стають непрямими учасниками події. Результатом ПТСР можуть стати депресія, алкоголізм, дратівливість, підвищена агресивність, відчуженість.

До відтермінованих реакцій наслідків терористичного акту відноситься і страх. Відносно тероризму мова йде про цілком конкретний страх – страх смерті. Страх смерті природний, він присутній в кожній людині. Люди заперечують його наявність, але лише доти, доки самі не зіткнуться зі смертю. Для цього необов’язково ставати безпосередньою жертвою терористичного акту. Первинними і найбільш глибинними причинами, що викликають страх, є побоювання особистого фізичного пошкодження і власної смерті. В даному випадку мова вже йде не просто про страх, а про масовий страх. Такі, що досі не проявляли себе, глибинні страхи за своє життя прокидаються у кожної людини, починається ланцюгова реакція, що породжує масові страхи. Такий масовий страх не просто засліплює суспільство і робить його вразливим. Він є причиною розбратів. Страх, пов’язаний з терористичними актами, має відтермінований характер. Страх в результаті терористичного акту викликає в людини практично одне бажання – втекти якнайдалі від джерела страху. Переживання страху приходить пізніше, часто тоді, коли людина вже в безпеці і лише у цей момент починає усвідомлювати всю подію. Страх смерті в результаті терористичного акту ситуативний і має часові межі. Людей лякає не стільки сама можливість терористичного акту, наскільки непередбачуваність і невідомість місця і часу його здійснення. Саме подібні механізми і призводять до того, що кількість психологічних жертв терористичного акту завжди в багато разів перевищує кількість фізичних жертв. У суспільстві активується ланцюгова реакція у вигляді паніки і страху смерті. Завдяки наявності ЗМІ ця реакція не зустрічає ні географічних, ні фізичних перешкод на шляху свого розповсюдження [9].

До психологічних наслідків, які виникають безпосередньо після терористичного акту, можна віднести шок, заперечення, відчуття провини і жах. Жах є крайнім ступенем страху. На відміну від просто страху, що сигналізує про вірогідну загрозу, жах констатує неминучість лиха. Жах може бути наслідком повторення лякаючих подій, і часовий період між двома лякаючими подіями може бути найрізноманітнішим. Жах випадкових свідків терористичного акту, які спостерігали наслідки або дізналися про нього в ЗМІ, може значно перевищувати жах тих, хто був його безпосередніми жертвами. У прямих жертв жах весь час пов’язаний з повторними переживаннями того, як вони виходять із ситуації, що загрожує життю. У тих, хто виявився свідком, немає таких конкретних переживань. Стан жаху у них з’являється, як правило, внаслідок відсутності інформації і нездатності реагувати адекватно до ситуації.

Може видатися, що першим, найбільш ймовірним і масовим наслідком терористичногоакту буде паніка. Проте деякі дослідження показують, що подібна реакція може і не з’являтися безпосередньо після терористичного акту. Це пояснюється тим, що паніка обмежується запереченням. З одного боку, це позитивно позначається на ефективності усунення наслідків терористичного акту, а з іншого – небезпека подібної реакції полягає в тому, що внаслідок заперечення самого злочину людина за інерцією починає заперечувати та ігнорувати і всі поради, заходи, спрямовані на захист громадян. Також зводиться до нуля і ступінь обережності. Часто поведінковим актом в результаті подібної реакції буває необдумане і невиправдане геройство, ризик. Паніка – один з найбільш помітних типів поведінки натовпу; водночас

це особливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефіциту інформації про якусь лякаючу або незрозумілу ситуацію, або її надлишку, і виявляється в стихійних імпульсних діях. У загальноприйнятому сенсі під панікою розуміється масова панічна поведінка, зумовлена жахом. Ймовірність розвитку масових панічних настроїв і панічних дій може різко зростати в періоди особливого загострення поточної ситуації, зокрема, коли люди чекають якихось нерадісних подій. У таких випадках вони стають особливо сприйнятними до різних видів лякаючої інформації [11]. Такого типу очікування цілком може бути і проявом „відтермінованого” страху, виникнення і розвиток паніки пов’язане з розвитком стимулу, що відразу відрізняється чимось незвичайним. Частим приводом для паніки є чутки, що лякають.

Панічні настрої в масах посилюються і закріплюються після того, як стимул, що призвів до паніки, повторюється або стає інтенсивнішим. Виділяється декілька етапів розвитку панічноїреакції внаслідок терористичного акту. Перший етап – різкий переляк, потрясіння, відчуттянесподіванки і шоку. Людина одночасно сприймає ситуацію як кризову, загрозливу і безвихідну. Другий етап – замішання, в яке переходить потрясіння, а також пов’язані з ним хаотичні спроби якось зрозуміти, проінтерпретувати подію, що відбулася, в рамках свого колишнього, звичайного особистісного досвіду. З цим етапом пов’язане відчуття реальної,але нез’ясованої загрози, страху. Третій етап – посилення інтенсивності страху через психологічний механізм „циркулярної реакції” і „емоційного кружляння”. Тоді страх одних

людей передається іншим, а це у свою чергу підсилює страх перших. Страх, що посилюється, нестримно знижує упевненість в здатності протистояти критичній ситуації і створює у більшості тривожне відчуттяприреченості. Завершується цей етап неадекватними діями, які помилково видаються людям рятівними і правильними, наприклад, агресивною поведінкою стосовно інших груп людей, відмінних від загальної маси своїми національними, релігійними поглядами. Паніка – це можлива реакція людей на надзвичайну подію. Масова панікавиявляється по різному. У одних випадках люди починають перешкоджати роботі рятувальників і відмовляються покидати місце події або починають хаотично і без розбору приймати усі наявні лікарські препарати, ігноруючи їх призначення і протипоказання. У натовпі спостерігається повна відсутність контролю людей над своїми емоціями і поведінкою.