6.Психічна травма та її наслідки

Особливе місце займають події, що мають для психіки людини травмирующий характер: загроза власному життю, фізичні травми. Поняття "психологічна травма" не має чіткого визначення у вітчизняній літературі. Своє найбільше поширення поняття "психологічна травма" отримало в рамках теорії посттравматичного розладу і виникла в кінці 80-х років кризової психології. Психологічна травма - переживання особливого взаємодії людини і навколишнього світу. Психологічна травма - переживання, потрясіння. Головний зміст психологічної травми є втрата віри в те, що життя організоване відповідно до порядку і піддається контролю.

У даному підході активно розглядається вплив психологічної травми на сприйняття часу, тобто як змінюється бачення минулого, теперішнього і майбутнього (динамічний аспект у дослідженні життєвого шляху) під впливом травми. У якийсь момент життя людина переживає психологічну травму, яка викликає найсильніші почуття. Травматичний стрес за інтенсивністю пережитих почуттів сумірний з усією попередньою життям. Через це травматичний досвід здається найбільш істотним подією життя, як би "вододілом", ділячи все життя на події, що відбулися до і після травмуючої події. Отримана травма змінює бачення не тільки сьогодення, минулого, але й майбутнього. Людина, що одержала психологічну травму, відчуває себе не таким, яким він був колись, а значно дорослішими, досвідченішими, ніж його однолітки.

Ми вже відзначали вище, які наслідки травматичних подій. Найближчі наслідки травматичних подій виявляються у вигляді психічних станів (страх, жах, безпорадність та ін), які відображають об'єктивний зміст подій і відповідають характеру даної людини. Виниклі стану впливають на взаємодію людини з новими обставинами, визначаючи, чи займе він активну позицію і буде боротися з ними або ж, навпаки, розгубиться, не знайде виходу з важкої ситуації. Тривалість станів коливається від декількох хвилин до декількох років, і це залежить від сили зовнішнього впливу і характеру людини. Існує тісний зв'язок між характером і станами. У цьому віддалений ефект події. Віддалені психічні наслідки можуть виникати і без чітко виражених психічних станів. Певні біографічні факти не викликають найближчого психологічного ефекту, але мають віддалені наслідки. Психологічна роль такої події полягає в тому, що воно визначає багато наступні події, кладе початок нового способу життя.

7.Психодинамічна концепція психічної травматизації.

Психодинамічні підходи

Психоаналітичний напрямок. Розробка поняття "травма" бере свій початок в працях З. Фрейда. Він

формулює "енергетичну" концепцію психологічної травми, згідно якої травма виникає у тому випадку, коли

надмірної сили стимул або подразник пробиває "стимульний бар'єр" або "щит". Внаслідок інтенсивної або

довготривалої дії подразника бар’єр руйнується, енергія лібідо зміщується на суб’єкт [7]. З.Фрейд пропонує

розрізняти два випадки:

 коли травмуюча ситуація є провокуючим чинником, що розкриває вже існуючу невротичну

структуру;

 коли травма детермінує виникнення й зміст симптому. При цьому повторення травматичних

переживань знов і знов повертається в нічні кошмари, розладу сну і т.д. – все це можна пояснити як

спроби "зв'язати" травму, відреагувати на неї.

А. Фрейд в аналітичних дослідженнях дітей, що знаходяться в притулках, відзначила наявність

регресії, як "звичайного явища", що виникає, на її думку, в результаті травмуючого досвіду (смерть батьків

або розлука з ними). Ці регресії завжди супроводжувалися втратою значних досягнень в розвитку Его. Діти

переставали контролювати свою охайність, ті, хто умів говорити, втрачали цей навик, а види ігрової

діяльності ставали примітивними [7, c. 89].

В. Франкл розглядав травму як втрату людиною життєвоважливих сенсів, а її подолання – як пошук

осмислення події або пошук нових життєвих сенсів. Схожі позиції представляють і вітчизняні автори

(Василюк, Мазур, Леонтьев), що займаються проблемою критичних ситуацій і психологічної травматизації.

З погляду Ф. Василюка, новий сенс стає опорою в подоланні кризи і новим ступенем в розвитку особистості.

Концепція істеричної конверсії й органічного еквівалента тривожних

станів (З.Фройд)

З.Фройд за допомогою концепцій істеричної конверсії й органічного

еквівалента тривожних станів намагався пояснити виникнення

психосоматичних розладів та визначити функцію і значення «патологічних

соматичних процесів» у переживаннях і поведінці хворого.

Він зараховує конверсію до витіснення, а соматичний еквівалент тривоги –

до більш примітивного захисного механізму проекції. Загальним для обох

концепцій є те, що органічна симптоматика розглядається не як просте

порушення фізіологічних функціональних зв'язків, а як наслідок розладу

переживань і поведінки. Однак, відмінність полягає в тому, що при

конверсійній симптоматиці це порушення є наслідком несвідомого

психічного конфлікту між інстинктивним бажанням і захистом Я, у той час