3.2. Техніко-економічні показники виробництва будівельного скла і виробів зі скла

Заводи віконного скла характеризуються високим рівнем концентрації. Вони оснащені потужними багатомашинними системами вертикального витягування скла і високопродуктивними конвеєрами для виготовлення скла, що полірується. Зростання обсягів виготовлення продукції в скляній промисловості в останні роки здійснюється за рахунок вдосконалення процесів стекловаріння на основі підвищення температури варки скла, збільшення площі ва-рочних басейнів скловарених печей, застосування високостійких вогнетривів і впровадження нових високопродуктивних технологічних засобів виготовлення скла.

Аналіз собівартості найважливіших видів виробів скляної промисловості свідчить про наявність значних резервів зниження її, особливо по віконному склу і загартованому неполірованому плоскому склу. В загальній структурі витрат на виробництво будівельного і технічного скла найбільші витрати займають сировина і матеріали — 40,3 % (в тому числі 15,6 % допоміжні матеріали), заробітна плата— 29,2 %, паливо і електроенергія -13,8 %. На частку амортизації потрібно 8,4 %, інших грошових витрат— 8,3 %.

Найважливішим фактором збільшення виготовлення продукції, підвищення її якості і зниження собівартості є вдосконалення процесів варки скла. Підвищення температури варки з 1480 до 1550 °С дозволяє збільшити питому продуктивність печей на ЗО...35 % і покращити якість внаслідок отримання більш однорідної скломаси. Іншим важливим засобом інтенсифікації процесів скловарення (на 12... 15 %) є застосування хімічних активних добавок в шихту.

Примусове бурління скломаси в басейнах ванних печей проточного типу за допомогою стинутого повітря дає змогу підвищити однорідність скломаси і знизити на 10... 15 % втрати від браку. Застосування газоелектричної і електричної варки скла для виготовлення скляної тари підвищує продуктивність проточних ванних печей на 30...50 %. Автоматизація управління режимами роботи скловарених печей дає можливість стабілізувати теплотехнічні і технологічні параметри, підвищити якість продукції, зменшити технологічні відходи і покращити умови праці.

Значні резерви зниження собівартості будівельного і технічного скла укладені в упорядкованості використання палива, зниженні затрат на термальну обробку і комплексної механізації трудомістких процесів.

За даними інституту "Дніпросталь", техніко-економічні показники скляної промисловості формуються під впливом таких факторів:

• підвищення технічного рівня виробництва скла на основі впровадження нової техніки і вдосконалення технології виробництва; застосування дорогих вогнетривів підвищеної якості;

• ускладнення конструкцій ванних печей;

• збільшення висоти машин ВВС;

• будівництво більш досконалих конвеєрів двостороннього шліфування і полірування скла;

• впровадження високопродуктивних механізмів і обладнання, що забезпечують ліквідацію ручної праці на операціях різання, сортування і упаковки скла;

• створення повністю механізованої лінії з виробництва листового скла від завантаження шихти в піч до упаковки скла;

• створення механізованих і автоматизованих ліній з виробництва сталініту і триплексу, дзеркал, склопакетів і т. п.;

• збільшення потужності скловаренних печей шляхом інтенсифікації процесів варки скла за рахунок підвищення температур до 1580...1600 °С;

• збільшення швидкості витягування скла і ширини стрічки скла;

• підвищення швидкості на конвеєрах шліфування і полірування скла шляхом застосування більш ефективних шліфувальних матеріалів і матеріалів, що полірують. Використання склопакетів для скління вікон забезпечує підвищення рівня індустріальності, зниження витрат тепла через віконний отвір на 5—15 %, значне зменшення трудових витрат на будівельному майданчику, скорочення витрат деревини в 1,5...2 рази.

Використання склоблоків дозволяє більш ніж у 2 рази знизити втрати порівняно з ординарним склінням, покращує звукоізоляцію.