2.2. Теоретичні основи та практичний економічний аналіз власного капіталу на пат «Яготинський маслозавод»

Аналіз капіталу відноситься до фінансово-інвестиційного аналізу. Фінансовий аналіз це один з методів оцінки фінансової діяльності підприємств та їх адаптації до умов змінного ринкового середовища. Зміст і основне завдання фінансового аналізу – оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб’єкта господарювання через його фінансовий механізм, на основі раціонального використання фінансових ресурсів.

Таким чином, фінансовий аналіз можна розглядати як метод дослідження фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання його фінансових ресурсів.

Основними методами аналізу фінансового стану, які широко застосовуються в практиці господарської діяльності підприємств, є:

• Горизонтальний аналіз – у процесі аналізу вивчають абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

• Вертикальний аналіз – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;

• Коефіцієнтний аналіз – з його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими(нормативними, розрахунковими) даними;

• Факторний аналіз – застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин(факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з'ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути с прогнозовані:

• середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;

• мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який використовується підприємством;

• коефіцієнт дохідності власного капітану підприємства;

• співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

• мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.

Не існує єдиного рецепта ефективного співвідношення власного і залученого капіталу, проте, існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, використання яких дає можливість не спрямовано формувати структуру капіталу, яка забезпечує умови найбільш ефективного використання підприємством.

На структуру капіталу впливають галузеві особливості діяльності підприємства, які визначають структуру активів та їх ліквідність. Підприємства, для яких характерний великий рівень необоротних активів, як правило, мають низький кредитний рейтинг. Такі підприємства у своїй господарській діяльності значною мірою орієнтуються на використання власного капіталу. Галузеві особливості визначають також тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більше у підприємства можливостей для використання залученого капіталу. Стадія життєвого циклу підприємства також впливає на структуру капіталу. Підприємство, яке перебуває на ранній стадії життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, може для фінансування своєї діяльності залучати більшу суму позикового капіталу, на стадії зрілості – більшою мірою повинне використовувати власний капітал. Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мете – прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.