
- •Предмет і метод політичної економії
- •Методи та функції політичної економії
- •Економічні закони та специфіка їх дії
- •Історія розвитку політичної економії як науки
- •Сучасний етап в розвитку політичної економії як науки
- •Економічна суть виробництва та його фактори
- •Сутність та роль в економіці економічних потреб
- •Класифікація економічних потреб
- •Сутність економічної системи і фактори що її формують
- •Класифікація економічних систем
- •Власність в системі економічних відносин
- •Форми організації суспільного виробництва: натуральне та товарне господарство
- •Товарна форма організації виробництва: просте та розвинуте товарне господарство
- •Товар та його властивості. Двоїстий характер праці втілений в товарі
- •Виникнення та економічне призначення грошей
- •Функції грошей
- •Ціноутворення та закони ринку
- •Вартість товару та її складові
- •Витрати виробництва та шляхи їх зниження
- •Прибуток як економічна категорія
- •Розподіл прибутку та процес нагромадження
- •Розподіл прибутку між різними групами капіталістів
- •Норма прибутку та фактори, що на неї впливають
- •Сутність ринку та ринкових відносин
- •Функції ринку та взаємовідносини ринку та держави
- •Класифікація ринків
- •Інфраструктура ринка
- •Ринкові відносини та конкурентна боротьба
- •Види конкуренції та їх вплив на класифікацію ринків
- •Монополістичний ринок – це це такий тип ринкової структури, для якого характерно:
- •Ринок монополістичної конкуренції – це такий тип ринкової структури, де:
- •Олігополістичний ринок – це такий тип ринкової структури, де:
- •Підприємство як первісна ланка виробництва
- •Типи підприємств та підприємницької діяльності
- •Сутність та економічне призначення капіталу
- •Структура капіталу і роль у виробництві його складових
- •Фізичний та моральний знос капіталу. Амортизація
- •Капітал сфери обігу. Позичковий капітал
- •Банки та їх функції
- •Капітал та наймана праця: вартість робочої сили
- •Сутність, форми і ситеми заробітної плати
- •Специфіка сільськогосподарського господарства
- •Специфіка землеволодіння при капіталізмі
- •Джерела та механізм утворення земельної ренти: диференційна рента
- •Диференційна рента 2: її відмінність від диференційної ренти 1
- •Сутність і види відтворення
- •Сукупний суспільний продукт та його склад по власності і натуральній формі
- •Розподіл та перерозподіл національного доходу
- •Нагромадження та споживання національного доходу
- •Економічна система капіталізму вільної конкуренції
- •Економічна система монополістичного капіталізму
- •Види монополістичних угрупувань
- •Економічна система регулювання капіталізму
- •Соціалістична економічна система та її еволюція
- •Порівняльна характеристика капіталістичної та соціалістичної систем
- •Моделі соціалістичної економічної системи
- •Основні характеристики змішаної економіки
- •Суспільно-економічні уклади в межах змішаної економіки
- •Державне регулювання в межах змішаної економіки
- •Особливості еволюції перехідних економік
- •Класифікація типів перехідних економік
- •Економічний лад переходу від економічної системи соціалізму до соціально-орієнтованої в постсоціалістичних країнах
- •Проблеми формування в Україні Соціально-орієнтованої економіки
Банки та їх функції
Банки є головними елементами кредитної системи, тобто системи кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові засоби на кредитному ринку і надають їх у позику.
Кредитна система як система фінансових посередників, що діють на кредитному ринку, є однією із суттєвих елементів ринкової інфраструктури.
Сучасна кредитна система включає такі основні компоненти:
1) центральний (емісійний) банк;
2) комерційні, інвестиційні і спеціальні банки;
3) страхові компанії і пенсійні фонди;
4) спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи (фінансові компанії, інвестиційні фонди, кредитні системи, благодійні фонди тощо).
Центральний банк – це банк, який регулює кредитну систему. Він володіє монопольним правом випуску (емісії) банкнот в обіг і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки.
В Україні центральним є Національний банк України. Його основні функції:
1) емісія готівкових грошей;
2) регулювання кредитної емісії (випуск безготівкових грошей);
3) акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ;
4) збереження офіційних золотовалютних резервів;
5) надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів;
6) здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків;
7) грошово-кредитне регулювання економіки;
8) контроль за діяльністю кредитних установ;
9) надання комерційним банкам ліцензій на проведення банківських операцій та операцій із зарубіжною валютою;
10) обслуговування державного боргу країни.
Другим рівнем банківської системи виступають комерційні банки. Це – кредитні установи, призначені для залучення грошових засобів та їх розміщення від свого імені на умовах поверненості, строковості, платності.
Основне призначення комерційних банків – посередництво у переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.
Комерційні банки здійснюють банківські операції у найширшому діапазоні:
– концентрують тимчасово вільні грошові кошти, перетворюючи їх у позичковий капітал;
– надають кредити підприємствам і організаціям;
– здійснюють посередництво у розрахунках і платежах;
– здійснюють кредитну емісію, випуск в обіг безготівкових грошей;
– здійснюють операції з цінними паперами і товарними документами;
– надають консультаційні послуги тощо.
Метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку. Джерелом доходу банків є позиковий процент, а також комісійні за різноманітні послуги. За здійснення активних операцій (кредитування, купівля цінних паперів тощо) банк стягує процент за кредитами, а за пасивними операціями (відкриття рахунків, продаж цінних паперів тощо) банк сам сплачує проценти.
Капітал та наймана праця: вартість робочої сили
У класичних ринкових умовах продається і купується не людина, а її робоча сила. Як і всякий товар, робоча сила як товар має споживну вартість і вартість. Споживною вартістю робочої сили, тобто її корисністю, є здатність її приносити додаткову вартість (прибуток, доход). Фірма (підприємець) наймає робочу силу лише тоді, коли вона приносить фірмі (підприємцю) доход (прибуток). Якщо на це робоча сила не
здатна, то для роботодавця вона не являє ніякого інтересу.
Вартість робочої сили – це те, чого вона коштує. Однак це особлива вартість. Згідно з К. Марксом, це вартість усіх життєвих засобів, необхідних для існування носія робочої сили – людини. У більш вузькому розумінні вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів – предметів споживання, необхідних для відновлення витрат робочої сили, здійснених у процесі. Згідно з Марксом, у вартість робочої сили глави сім’ї (робітника) входить також вартість засобів для підтримки життєдіяльності членів його сім’ї, і, насамперед, дітей, які в майбутньому повинні замінити його в процесі виробництва.
Окрім того, вартість робочої сили, крім витрат, необхідних для підтримання життєдіяльності самого робітника і членів його сім’ї, включає витрати на навчання робітника, тобто на підвищення його освіти і кваліфікації.
На противагу іншим (звичайним товарам) поняття вартості товару робоча сила включає в себе історичний і моральний елементи. Це означає, що розмір необхідних потреб, життєві запити робітника, способи задоволення їх залежать здебільшого від культурного рівня країни і від того, за яких умов сформувався клас (прошарок) найманих працівників. Вартість робочої сили у грошовому виразі є її ціною. Ціна робочої сили, як правило складається, під впливом попиту та пропозиції на ринку праці. Оскільки пропозиція на ринку праці здебільшого перевищує її попит, то ціна робочої сили часто складається на рівні, нижчому за вартість робочої сили.
Важливо мати на увазі чітке розмежування між вартістю робочої сили і вартістю продукту (товару), створеного робочою силою. Останнє, як правило, перевищує вартість робочої сили. Таке перевищення вартості створеного (новоствореного) продукту над вартістю робочої сили і є додатковою вартістю, яка на поверхні виступає як прибуток, рента чи процент, що здебільшого, привласнюються тими, хто не бере участі у виробництві (власники підприємств, державні службовці, культові особи тощо).