22. Розподіл прибутку між різними групами капіталістів

Вчення про додаткової вартості дозволило Марксу сформулювати основний економічний закон руху капіталістичного суспільства, розкрити об'єктивні тенденції його розвитку, дало ключем до розуміння капіталістичного способу виробництва.

Значну увагу приділяє Маркс принципам розподілу результатів неоплаченого праці робочих (очевидно: він називає додаткової вартістю) між різними класами капіталістів, аналізу конкретних форм додаткової вартості: прибутку, відсотку, ренті. Заодно він постійно підкреслює, що рента, відсоток і промислова прибуток - це тільки різні назви різних частин додаткової вартості товару, чи втіленої у ньому неоплаченого праці, й вони однаковою мірою черпаються від цього джерела, і тільки з нього.

Маркс показує, що у відсоток фетишизація виробничих відносин сягає своєї вищого рівня.

23. Норма прибутку та фактори, що на неї впливають

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності суб'єктів господарювання. Проте абсолютний розмір прибутку не показує рівень ефективності, якість роботи суб'єкта підприємництва. Тому для того, щоб точно визначити рівень ефективності господарської діяльності підприємства, використовують відносний показник прибутку, що виражається у відсотках і називається нормою прибутку. Вона обчислюється як виражене у відсотках відношення абсолютної суми прибутку до суми авансового капіталу у виробництво.

Показник норми прибутку дає можливість визначити ефективність використання всього авансового капіталу, ступінь його прибутковості. Чим вища норма прибутку підприємства, тим ефективніше використовується авансований капітал. Тому підприємницькі структури у своїй господарській діяльності прагнуть одержати найвищу норму прибутку, яка залежить від ряду чинників, а саме:

1) величини маси прибутку. Збільшення маси прибутку при тій самій величині авансованого капіталу показує ступінь вигідності підприємництва;

2) зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції. При незмінному рівні цін економія витрат на засоби виробництва один із найважливіших чинників зростання маси і норми прибутку в нинішніх умовах;

3) рівня ринкових цін на продукцію, які визначають у кінцевому рахунку величину прибутку, а отже, і норму прибутку;

4) швидкості обігу авансованого капіталу на виробництво капіталу. Збільшення швидкості обігу авансованого капіталу дає можливість отримати більшу масу прибутку без відповідного збільшення авансованого у виробництво капіталу, а отже, і зростання річної норми прибутку.

Норма прибутку залежить також від структури авансованого у виробництво капіталу, а саме: від питомої ваги витрат на оплату праці робітників підприємства. На норму прибутку впливає економічна політика держави.

24. Сутність ринку та ринкових відносин

25. Функції ринку та взаємовідносини ринку та держави

Ринок - це поєднання попиту і пропозиції, або місце де відбувається купівля-продаж товарів; ринок - це сукупність ек відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності; ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.; ринок - це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу і споживання; ринок - тип господарських зв’язків між суб’єктами господар ювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровироб никами через купівлю-продаж товарів. Але найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок - це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенн ям попиту та пропозиції.

Сутність ринку розкривається через регулюючу, стимулюючу, розподільну та інтегруючу функції.

Конкурен­ція та механізм формування ринкових цін впливають на рівень витрат виробництва продукції чи надання послуг, результатом чого є регулювання пропорцій.

Конкурентна боротьба між суб’єк­тами стимулює їх до раціонального використання економічних ресурсів, реалізується стимулююча функція ринку.

Великий попит на товар чи послугу формують ринкову ціну, де забезпечується високий рівень норми прибутку, унаслідок чого капітали переливаються в певну сферу діяльності, ринок виконує і розподільну функцію.

Інтегруюча функція полягає в тому, що ринок через систему попиту та пропонування, об’єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів, формуючи відповідні інституції.

Суб’єкти ринку -практично всі учасники суспільного виробництва (держава, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх обєднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації; громадяни України). Об’єкти ринку - усі результати суспільної діяльності (матеріальні продукти праці; інтелектуальні; робоча сила; цінні папери; позичкові капітали, валюта, золото).