13.Розет про техніку фантазії.

  

   Автор виокремив 4 особливості фантазії:

   1. зв*язок її продуктів з діяльністю.

   2. Активність.

   3.Оціночне відношення суб*єкту до матеріалу фантазії.

   4. Безпосередність(здатність фантазії створювати щось нове).

   Механізми анаксиоматизації, а саме знецінення тієї чи іншорї інформації, а також того чи іншого способу виконання дії, відбувається кожного разу, коли суб'єкт вимушений відступити від суто репродуктивного способу виконання завдання. Анаксиоматизаця повинна проявлятись в певній проблемній ситуації:

   -нехтування обмежуванними ознаками (розширення заданного відношення),

   -знецінення напрямку заданного відношення (перевернуте відношення).

   А. може стосуватись будь-якої ознаки проявлення і в негативних і в позитивних фактах. Механізми А. діють при виконання будь-яких завдань та мають невизначену спрямованість - можливість знецінення будь-яких ознак предмета (об'єкта) у процессі виконання діяльності.

   У ході виконання будь-якої д-ті надається перевага певному способу її виконання. Ці переваги виникають в р-ті процессу самої д-ті і викликанні таким психологічним механізмом: вдала знахідка має підвищувати оцінку- знецінюютья всі інші способи всякої д-ті. Це механізм "гіпераксіоматизації"-об'єктивна психологічна закономірність, що обумовлює стабілізуючий ефект, який полягає у зменшенні площі пошуків та зменшенні варіантів. Гіпераксіоматизація має позитивну роль в творчій д-ті, оскільки дозволяє позбавитись від необхідності перебирати всі можливі варіанти.

   Між механізмами А та Г існує глибока двостороння залежність: не тільки підвищена оцінка одного способу виконання завдання призводить до знеціненя іншого, а і навпаки - знецінення одних аспектів, моментів у ході д-ті веде до підвищення значущості інших способів. Інтенсивний прояв одного з мех. фантазіїї веде за собою відповідний прояв іншого механізму, що лозволяє побачити її взаємозв'язок та єдність. В обох випадках спостерігається зміщення оцінок.

   1)Аналіз - знецінення укорінених зв'язків - роз'єднання.

   2)Синтез - знецінення існуючих диференційовок- рекомбінація- зближення і об*єднання розрізнених данностей.

   Загальна характеристика концепції фантазії незалежна від характеру і результатів д-ті. При її виконані завжди має місце зміщення оцінок: знецінення якоїсь інформації, підвищення оцінки отриманих результатів.

14.Фантазія і гра.

Фантазія-це художній вимисел, який заснований на здібності дитини, дорослої людини вільно комбінувати образи, які виникають у несвідомому. Передумовою гри є висока здатність перенесення одних функцій предметів на інші. Вона починається тоді, коли дитина розчиняє предмет на річ та на уявлюване значення, уявлювану функцію. Це „накладання” в уяві одного предмета на інший, є утворенням простого символу. Штерн пов’язує з цим безтурботність дитячої фантазії, тобто дитина може перетворити будь-який предмет на що завгодно. Формування фантазії залежить від мисленнєвої здатності до утворення понять, яка розвивається поступово після перших 15-18 місяців життя. Фантазія індивідуума є основною передумовою для виникнення гри. Фантазія-це здатність створювати нові образи, а також відтворювати образи, що збережені в пам’яті. Створення нових образів звичайно називають творчою або продуктивною фантазією, відтворення попередніх-репродуктивною, між ними не має істотної різниці, а існують тільки кількісні відмінності, вони обидві приймають участь в ігровій діяльності. Гра-результат діяльності уяви. Роль фантазії в грі носить подвійний характер, являючись основним засобом виникнення і відокремлення ігрового світу як проти стоячого світу реальному, він створює нові образи, тому необхідним початком гри є подвоєння реальності-результат діяльності свідомості суб’єкта. Суб’єкт свідомо розділяє свою реальність на 2 світи-ігровий („видгаданний”) та неігровий („життєвий”). Розділення зазвичай в повній мірі усвідомлюється суб’єктом, в чому і полягає умовний характер ігрової діяльності. За Т.Рібо ігри мають подвійну ціль-експерементальну, яка слугує введенням до знання і дає деякі незрозумілі поняття про природу речей; друга ціль ігор-творчість, це головна роль. Дитина починає з наслідування, вона будує лодки, дома, робить досить незграбні малюнки, але наслідування сконцентровується на собі самому, на своїх вчинках. Дитина по черзі стає солдатом, моряком, розбійником тощо. Після періода наслідування починаються більш сміливі спроби. Дитина починає діяти самостійно, її охоплює ідея, і вона намагається реалізувати її. Особистісний характер творчості проявляється в тому, що дитина цікавиться лише тою роботою, яку вона сама задумала. Хоч фантазі суб’єкта є необхідним початком будь-якої гри, яка дозволяє створити другу реальність для суб’єкта, ігровий процес наповнює фантазію новими ігровими образами, що в свою чергу може призвести до подальшого „вживлення” суб’єкта в гру, і т.д