26. Фантазія у дитячому малюнку.

За Роменцем дит.мал. – це образотвоча модифікація гри з усіма властивими рисами: вживання і перенесення у ситуацію, наслідування, уява.Це особливий вид творчості. Зя змістом мал. є грою, а за формою – естетичним освоєнням дійсності. Кружечки, коми, хаотично ламані лінії та ін. подібні елементи малюнка можуть мати назву певних предметів, явищ, відігравати роль окремих творів.Якщо вже засвоєно кружечки чи якісь ін. елементи образів, то всі частини відтворюваного складного предмета будуть такої самої форми. Формальна несхожість мал. з самим предметом допомагає дитині шукати нові значення, давати нові назви. Малюк закінчує малювати, коли йому самому стає зрозумілим те, що намалював. Довільне фантазування доповнюється іпривізованим сюжетом. Стадії розвитку дит.мал.: 1)Сходинка схеми. Дитина малює схематичні зображення предметів.Таке малювання здійснюється не з натури а по пам”яті. Явище ”рентгенівського”малюнка – явище відкритого зображення – протилежне фантазійному доповенню(зображ.літак у поперечному розрізі з деталями інтер”єра). Малюк більше символіст, ніж натураліст. Стійкі образи та конфігурації – новий предмет зображ. на основі попереднього, тобто це спадкоємство у побудові інших образів. Уподібнення елементів та стильова єдність мал.- всі елементи мал. мають 1-стильовий напрямок( наприклад,застос.лише прямих ліній при малюванні заг.малюнка). 2)Ступінь почуття форми і лінії. Тут до перелічення ознак додається формальні взаємовідношення окремих частин. Мал.залиш. схематичним але набуває естетичної цінності. Виключення несумісних об”ектів – реалізм. 3)Правдоподібний мал. Тут вже зникає схема, але ще не передається перспектива, пластичність предмета, але копія більш схожа на оригінал. Важкість копіювати дитиною полягає у важкості сприймати одночасно оригінал і свою відображене у мал., і змальовуючи якийсь предмет, дитина робить наприклад дзеркальне відображення – так як процес сприймання керується уявою. Оригінал дає лише поштовх. Потім – фантазія.Коли з”являється правильність, пропорційність, певна міра деталізації, мал. втрачає дит. риси. Малювання є образотворчою модифікацією гри. Дитина яка малює, створює свій уявний світ. Але на відміну від класичної гри мотив діяльності поступово починає розподілятися між процесом та результатом, і тому малювання стає „передестетичною” діяльністю, що передбачає мотив худ. впливу на оточення.

27. Творча уява зрілої людини: особливості механізмів та спрямованості фантазування.

З точки зору, ідеалістичної концепції , яка трактує фантазію як першопочаткову творчу силу ,протягом свого розвитку особистість стає все менш творчою. Крайньому ідеалістичному розуміння фантазії як автономної творчої сили протистоїть крайній механістичний погляд, який намагається вивести фантазію з наслідування .Матеріал для гри у дитини і її сюжет взятий з реальної дійсності ,з якою дитина знайомиться, але результатом процесу фантазії є не сама гра, а її основна передумова-ототожнення зовсім різних за зовнішнім виглядом і сутністю предметів. Таким чином,обидва крайніх погляди-ідеалістичний та механістичний-на співвідношення між процесом фантазії і віком в рівній мірі не прийнятні :неправильно вважати ,що вік шкодить процесу фантазії.і те що ніби справжня продуктивна діяльність зростає на грунті підрожання.Закономірності продуктивної діяльності дійсні для будь-якого віку,звісно конкретні особливості того чи іншого віку будуть по різному впливати на спрямованість цих закономірностей і відповідно обумовлювати різні результати процесів фантазії. Розвиток творчих можливостей в більшій мірі залежить від особливостей навчання і виховання в навчальних закладах,ніж від віку як такого.Спостереження дали привід стверджувати ,що молоді люди частіше і легше проявляють творчий підхід.Оствальд пояснює це тим, що в молодості люди більш сміливі та відважні. Беркстен пояснює різке падіння творчих сил яке ніби настає після 30 років перевантаженням, що виснажує та призводить до зниження творчого потенціалу. За даними Брозека, ті інтелектуальні функції які тренуються у дорослих людей не погіршуються з віком , а можуть навіть покращуватися. Функції, які в повсякденному житті спеціально не застосовуються (мислення за допомогою символів) дійсно погіршуються. Виконувати тести за обмеженого часу, знаходити нові методи вирішення для людей похилого віку важко. Леман прийшов до висновку – кращий вік хіміків 26-30, математиків 30-34, музикантів до 30, письменників до 45, філософів 35-39. Айзекс вважає кращий вік художників 5-22, музикантів 4-23, письменників 12-40. За Леманом психологічні фактори зниження творчого потенціалу не є специфічними для похилого віку; люди які досягли до 30-40 років помітних успіхів не прагнуть нових досягнень; люди, які піддаються критиці і не знайшли визнання впадають в апатію. Легкі успіхи і великі труднощі в рівній мірі послаблюють мотивацію творчої діяльності. Багато фактів суперечать концепції Лемана відомо що багато художників і вчених проявили творчу активність і в глибокій старості ( Толстой, Павлов, Фрейд, Гете) Не можна говорити про безпосередню залежність творчих підйомів і спадів від вікових характеристик. Особливості проявів внутрішніх закономірностей залежить передусім від таких факторів як мотиви, знання, особистісні риси.