
- •Психологічне визначення уяви та фантазії.
- •3. Фантазування: механізми та результат.
- •4. Розвиток уяви і здатності до фантазування ц онтогенезі.
- •5. Свідоме і несвідоме в техніці фантазій.
- •6. Мрія як феномен фантазії,
- •7. Техніка та мех-ми уяви.
- •8. Чуттєве та раціональне в уяві.
- •9. Репродуктивна(р.) і творча(т.) уява.
- •10. Загальні проблеми психології фантазії.
- •11.Проблеми уяви та фантазії у Рубінштейна.
- •12. Поняття афективності.
- •13.Розет про техніку фантазії.
- •14.Фантазія і гра.
- •15. Виготський про роль уяви в індивідуальному розвитку.
- •16. Репродуктивна і творча фантазія.
- •17. Уява та мислення .Фантазія та мислення.
- •18 .Фантазія та інтуїція.
- •19. Уява та пам’ять.
- •20.Фантазія та моральна сфера людини.
- •21. Тлумаченя природи та структури творчого процесу.
- •22. Історичний огляд досліджень з психології фантазії.
- •2 Період досліджень з психології фантазії: интуітивістична психологія (г.Дриш, а.Бергсон). Це ідеалістична точка зору
- •23.Роль фантазії у творчій діяльності людини.
- •24. Роль фантазії у творчій діяльності людини.
- •25. Методи дослідження творчої уяви.
- •26. Фантазія у дитячому малюнку.
- •27. Творча уява зрілої людини: особливості механізмів та спрямованості фантазування.
- •28.Індивідуально-психологічні відмінності уяви, фантазування, творення.
- •29. Індивідуально-психологічні відмінності уяви, фантазування,творення.
- •30.Вікові відмінності в уяві та фантазуванні.
- •31. Вікові відмінності в уяві та фантазуванні.
- •33. Психоаналітичне тлумаченя природи та стр-ри творчого процесу.
18 .Фантазія та інтуїція.
Фантазія-це художня вигадка,яка заснована на здатності людини вільно комбінувати образи,.Її зміст не відповідає існуючий реальності. У повсякденному психологічному досвіді фантазія в більшості випадків виникає внаслідок інтуїтивної установки або є вторгненням несвідомого змісту в свідоме.Можна розрізняти : -активні фантазії,які викликаються інтуїцією,т.б. установкою спрямованою на сприйняття несвідомого змісту -пасивні фантазії,які з'являються відразу у наочній формі за відсутності інтуїтивної установки та пасивній установці суб’єкта,який пізнає. Інтуїція є однією з психологічних функцій,яка передає суб’єкту сприйняття несвідомим шляхом.Предметом такого сприйняття можуть бути зовнішні та внутрішні об’єкти та їх поєднаня.Інтуіцію у загальному розумінні можна визначити як здатність швидко знаходити вірне вирішення завдання та орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях,а також здатність передбачати хід подій. Фантазія та інтуїція є стрибками у процес мислення,яке виходить за межі теоретичних уявлень.Тому досягнуті з їх допомогою результати не можуть бути включеними у систему наукового знання без подальшого логічного обгрунтування.Мисленнєвий акт включає в себе і оперування наочними образами,і моменти інтуїтивного осяяня,і фантазію,і творчу уяву. І дискурсивне мислення,і фантазія можуть бути пронизані моментами інтуїтивного осяяня.Сутність інтуїції полягає у скорочені мисленнєвого шляху до досягнення істини,здійснені зв’язку потенційної та актуальної свідомості.Заснована на несвідомому,на асоціативних процесах інтуїція виходить за межі обгрунтованого формально-логічно.За допомогою цих нелогічних засобів процес пізнання ніби роздвоюється. Деякі автори визначають фантазію як різновид чуттєвої інтуїції(Бунге). Але на відміну від інтуїції фантазія не належить лише до сфери несвідомого.Фантазія та інтуїція розрізняються за механізмами функціонування,бо фантазія свідомий та контрольований процес на відміну від інтуїції. Механізм роботи інтуїції вмикається після різностороннього дослідження об’єкта. Фантазія синтезує поняття та первинні чутливі образи,а інтуїція-образи створені фантазією. Тому інтуїція можлива лише за наявності розвиненої творчої уяви. Інтуїція не здатна з’явитися на 1-х етапах пізнання на відміну від фантазії,яка здатна пронизувати весь процес пізнання.
19. Уява та пам’ять.
(за В.А.Романцем, який в свою чергу ототожнює уяву і фантазію): пам’ять пов’язує з минулим, увага-з теперішнім, уява з майбутнім. Фантазія неможлива без пам’яті. Чим більше матеріалу дає пам’ять, тим більше можливостей відкривається для комбінаційної роботи фантазії. Для того, щоб створити новий образ, треба репродукувати, оживити в пам’яті сприйняті у минулому враження. Але саме відтворення може слугувати завданню згадування. У цьому випадку не має виходу за межі пам’яті. Відтворення стає необхідним моментом фантазії, коли воно підкоряється не своїм безпосереднім цілям, а цілям фантазії. Образ репродукції в цьому разі виникає як елемент або фрагмент створюваного образу. Нерідко процес пригадування йде опосередкованим шляхом, і уява як допоміжний засіб стає моментом пам’яті. В свою чергу пам’ять може відігравати і негативну роль. Схожість між уявою та пам’ятю: щоб запам’ятати слово і засіб, необхідно уявити в одному і тому ж образ, а для цього необхідна уява. Правильним буде і зворотнє: пам’ять автобіографічна та епізодична, безперечно пов’язані з уявою. Людина уявляє себе власне собі, вона не може уявити собі своє власне Я, власний час, долю поза своїм минулим. Відмінності між ними: виникають у випадку коли майбутня ситуація виявиться для суб’єкта зовсім новою, непередбаченою (творчою ситуацією). Передбачити не передбачувану ситуацію не можна спираючись на пам’ять, необхідне перетворення минулого досвіду.