60. Поняття «закон». Групи і типи законів. Всезагальні закони, що визначають розвиток і розміщення продуктивних сил.

Процес розвитку і розміщення продуктивних сил опосередковується дією певних економічних законів, які виражають об’єктивні, істотні, необхідні та постійно відновлювані взаємозв’язки і взаємозалежності в процесі виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ. Економічні закони характеризують об’єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільно корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.

Відповідно до загальноприйнятої класифікації економічні закони поділяються на загальні, притаманні досить великій сукупності суспільних явищ, і специфічні. На формування і розвиток продуктивних сил найбільший вплив мають такі загальні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного та пропорційного розвитку виробництва, адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.

Закон — це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві.

Закони: всезагальні і універсальні; великі специфічні.

3 Типи законів:

− які діють не залежно від волі людини;

− закони, які створюються самою людиною;

− закони, які діють в сфері взаємовідносин між людьми.

Фундаментальні: закони циклічності і системності. Закони системності розвиваються всі як один організм.

Закономірності – це суспільні, реально існуючі, повторювані, стійкі відношення або взаємозв’язки, які визначають розвиток, структуру і функціонування явищ і процесів. Зміст понять закон тотожний поняттю закономірність. Але відмінність полягає в тому, що закономірні дії протягом періоду, який людина може охопити завдяки досвіду, а закони залишаються незмінними у системі відліку часу.

Найважливіші закони і закономірності РПС – закон територіального поділу

праці. Закономірність спеціалізації регіонів у внутрішньодержавному поділі праці і спеціалізації країн у міжнародному поділі праці. Територіальний поділ – це процес спеціалізації певної продукції чи надання певних послуг на підставі розвиненого обміну.

Закони територіальної інтеграції праці. Полягає в інтенсифікації зв’язків між регіонами. Наслідком інтеграції є комплексний розвиток території.