56. Роль регіональних економічних організацій у розвитку і розміщенні продуктивних сил в умовах регіоналізації.

Важливим глобалітетом сьогодні є Міжнародні організації, створені колись з метою вирішення досить вузьких завдань, набирають силу, розширяють сфери діяльності, підвищують власні значення і роль. На перших ролях тут організації, прямо пов'язані з фінансовою і економічною глобалізацію — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі (СОТ).

57. Зміст понять «регіоналізація», «регіоналістика», «регіоніка».

Регіоналізація - термін багатозначний. У залежності від контексту під ним розуміють:

а) розвиток, укріплення економічних, політичних та інших зв’язків між областями або державами, що входять до одного регіону;

б) процес виникнення регіональних об’єднань держав;

в) специфічність, розмаїття напрямків регіональної політики, що проводиться

в окремих регіонах;

г) економічне районування;

д) зовнішньоторговельні привілеї двох країн.

Регіоналістика – це взаємопов’язана система наук, які відображають вплив регіоналізації на всі сторони життя суспільства. Термін розуміється як синтез підходів наук до регіональних досліджень. Особливу увагу приділяє вивченню регіоналізації міжнародних відносин під впливом факторів глобалізації. Засновником регіональної науки (регіоналістики) є американський економіст і географ Уолтер Айзард.

“Регіонологія” (районологія, регіоніка) інтерпретується як пізнання процесів і факторів районоутворення, функціонування і розвитку конкретних регіонів.

58. Роль прямих іноземних інвестицій у розвитку і розміщенні продуктивних сил в умовах глобалізації і регіоналізації світоекономіки.

Райони, в яких здійснюватиметься діяльність ТНК, у свою чергу визначаються перевагами розміщення, якими є такі чинники, як розмір ринку, забезпеченість чинниками виробництва і міжкраїнові відмінності в цінах на них, витрати зв'язку і транспорту. Вибір місця вкладання іноземних інвестицій у приймаючій країні визначається також з урахуванням таких показників, як макроекономічна стабільність країни, рівень конкуренції, торгова політика, ступінь розвитку інфраструктури. Тарифи і кількісні обмеження, що введені приймаючою країною на імпорт, можуть робити його невигідним. У цих умовах місцеве виробництво за допомогою філіалів ТНК є єдиним способом утримати контроль над ринком приймаючої країни.

Однією з найважливіших переваг розміщення, як показують численні емпіричні дослідження, є розмір ринку приймаючої країни. Для інвестицій ТНК, орієнтованих на внутрішній ринок, цей чинник відіграє пріоритетну роль незалежно від того, проводить чи не проводить приймаюча країна протекціоністську політику. Хоча протекціонізм стимулює організацію місцевого виробництва навіть на невеликих ринках (іноді в економічно неефективних масштабах), великі ринки є більш привабливими для ТНК навіть в умовах вільної дії ринкових сил. Експортно орієнтовані філіали в цьому разі також виграють, бо в умовах зміни світової кон'юнктури можуть продавати частину своєї продукції на місцевому ринку.

Забезпеченість чинниками виробництва також значною мірою впливає на вибір району інвестицій. Вона включає: наявність природних ресурсів (особливо важливо для «сировинних» ТНК), вартість некваліфікованої робочої сили, можливість найму кваліфікованих спеціалістів за відносно низьких витрат, ефективність діяльності місцевих постачальників товарів і послуг, якість допоміжної технологічної інфраструктури. Економічна політика приймаючої країни, стимули і пільги для ТНК, ступінь ризику іноземних інвестицій також багато в чому визначають привабливість діяльності в кожному районі.