- •Краєзнавство як комплексна наукова дисципліна, її особливості.
- •І 5. Історико-географічний край як об'єкт краєзнавства та природно-історично-соціально-територіальний комплекс I система.
- •Історико-географічні області України.
- •6.Основні складові (профільні напрямки) краєзнавства.
- •7. Організаційні форми краєзнавства.
- •8. Об’єктно-предметна сфера історичного краєзнавства
- •9. Історичне краєзнавство, як наукова та навчальна дисципліна, його завдання.
- •11. Особливості краєзнавчих досліджень
- •12.Об'єкт та основні напрямки iсторико-краєзнавчих досліджень.
- •Методологічного основи та функції історичного краєзнавства.
- •Зв’язок краєзнавства з іншими науками та сід.
- •22. Краєзнавчі дослідження в 60-80-х рр.. 18 ст.
- •23. Топографічні описи намісництв
- •24. Зародження та розвиток історичної науки на Закарпатті (к. Хvііі – поч. Хх ст.).
- •25. Зародження та розвиток історико-краєзнавчих досліджень в Галичині 19 – поч. 20 ст.
- •26. Харківська історико-краєзнавча школа та її роль у розвитку історичного краєзнавства 19 – поч.. 20 ст.
- •27. Київська історична школа та її внесок у розвиток краєзнавства (київські центри регіональних досліджень) сер. 19 – поч.. 20 ст.
- •28. Краєзнавчі дослідження Волині 19 – поч.. 20 ст.
- •29. Краєзнавчі дослідження Поділля 19 – поч.. 20 ст.
- •30. Історико-краєзнавчі дослідження Лівобережної України (Чернігівщині та Полтавщині) 19 – поч.. 20 ст.
- •31. Краєзнавчі дослідження Придніпров’я (19 – поч.. 20 ст.)
- •32. Історико-краєзнавчі дослідження Південної України у 19 – поч.. 20 ст.
- •33. Краєзнавче дослідження Криму 19 – поч.. 20 ст.
- •34. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства як центр українознавства
- •35. Піднесення краєзнавчого руху в 20-ті роки. Форми краєзнавчих організацій.
- •37. Краєзнавчі періодичні видання.
- •39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.
- •40. Проблеми відродження кр-ва в кінці 40-х на початку 50-х рр. Хх ст.
- •41. Історичне кр-во у 60-ті – 70-ті рр. Хх ст.
- •45. Пам’яткознавча та пам’яткоохоронна діяльність в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •46. Стан пам’яткоохоронної роботи та заповідної справи у 40-50-ті рр. Хх ст.
- •48. Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •49. Сучасний стан пам'яткознавчої та пам'яткоохоронної роботи. Позитивні зміни в історико-заповідний справі (90-ті рр. Хх ст. - поч. Ххі ст.)
- •52. Краєзнавча діяльність
- •53. Навчально-виховна та науково дослідницька діяльність внз в галузі історичного краєзнавства.
- •54. Шкільне кр-во як галузь загального кр-ва, його роль у навчально-виховному процесі.
- •56 І 57. Форми позакласної та позашкільної роботи з краєзнавства:
- •58. Польові роботи з історичного краєзнавства.
- •62. Закарпаття
- •63. Галичина
- •64. Покуття
- •65. Холмщинаі Підляшшя
- •66. Волинь
- •70. Київська область
- •71. Історія Чернігівщини
- •72. Історія Полтавщини
- •75. Донеччина: історія освоєння регіону.
- •77. Одещина та Південна Бесарабія
- •78. Історія Криму
- •Питання про заповідники
- •79. 3Агальна характеристика історико-культурних заповідників України.
- •80. Пам*ятки Києва
- •83. Київська область
- •84. Чернігівська область
- •85. Сумська область
- •87. Галичина
- •90. Волинь
- •91. Полтавщина
- •97. Слобожанщина
- •98. Кіровоградщина та Херсонщина
- •99. Крим
- •100. Національний заповідник „Херсонес Таврійський" (Севастополь).
83. Київська область
Державний історико-культурний заповідник у м. Переяславі-Хмельницькому. Створений постановою 1979 року на базі 29 нерухомих пам'яток історії та культури, музею народної архітектури та побуту, історичного та інших музеїв міста. Включає також ансамблі Вознесенського та Михайлівського монастирів. У музейному фонді - понад 170 тисяч одиниць зберігання, що становить основу 17 музеїв та окремих експозицій у складі заповідника. Основні з них: Переяславський музей народної архітектури та побуту (створений 1964 р.), Музей народного одягу; Музей архітектора В.Заболотного; Музей Г.Сковороди, Музей давньоруської архітектури (створений 1982 р.), Музей кобзарства (створений 1989 р.), музеї хліба, космонавтики, Шолом-Алейхема тощо.
Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» — музей присвячений Київській стратегічній наступальній операції 1943 року. Підпорядкований управлінню культури Київської обласної державної адміністрації.
Розташований на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Директор — Іван Петрович Вікован.
Створений музей постановою Ради Народних Комісарів України і ЦК ВКП(б) „Про створення музею-заповідника «Поле битви за Київ»“ № 425 від 20 березня 1945 року. За час існування його відвідало більше 10 мільйонів чоловік з 85 країн світу.
В музеї постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки. На території музею щороку відбувається ряд акцій по вшануванню пам'яті героїв Битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги тощо.
Експозиція
До історико-культурного комплексу входять:
Заповідна територія площею 8 гектарів, де збережено 650 метрів ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти командуючого 1- м Українським фронтом генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна, командуючого 38-ю армією Кирила Семеновича Москаленка, члена військової Ради фронту генерал-лейтенанта Микити Сергійовича Хрущова, командуючого 3-ю гвардійською танковою армією Павла Семеновича Рибалка;
Зразки бойової техніки часів війни;
Пам'ятник-музей визволителям Києва;
Діорама «Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 рік.». Відкрита 5 травня 1980 року. Розміри полотна 29 Х 7. Автор М. С. Присєкін[1].
меморіальний комплекс в центрі села Нові Петрівці;
Музей-діорама площею 1100 метрів, в якому знаходяться експозиційні зали і експонується полотно діорами.
Експозиція музею розповідає про події осені 1943 року, форсування Дніпра і створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції.
Вишгородський історико-культурний заповідник був заснований у 1994 році, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабміну України.
У теперішній час у складі Вишгородського державного історико-культурного заповідника діють:
Археологічна виставка «Давній Вишгород» і краєзнавчий відділ (за основною адресою заповідника: вул. Шкільна, 58) — в експозиційних залах заповідника створено постійно діючу виставку за матеріалами археологічних розкопок «Давній Вишгород». Тут представлені раритетні експонати — археологічні знахідки, які виявили під час розкопок на території міста від початку 40-х років ХХ століття. Відвідувачі мають можливість побачити найстаріше в Україні кам'яне яйце, прясельця, фібули часів Київської Русі, прикраси князів, монети Давньої Русі та багато інших маловідомих та рідкісних речей руської доби. Крім того, в експозиції пребуває копія ікони Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, яка була перевезена до Київської Русі в Х столітті, згодом була викрадена з Вишгородського монастиря і вивезена до Володимира, і нині ця ікона є одним з найцінніших експонатів Третьяковської галереї (Москва). У краєзнавчому відділі створено 3 експозиційні зали, де відвідувач може ознайомитися з історією Вишгорода та околиць з найдавніших часів. У залах розміщено значну частину фондових, археологічних, етнографічних матеріалів, творів народного декоративно-вжиткового мистецтва: кераміки, ткацтва, вишивки.
Музей гончарства (у приміщенні по вулиці Межигірського Спаса, 11) — знайомить із Вишгородом як значним історичним осередком гончарських традицій — від доби Київської Русі, Литви, Царської Росії (під Вишгородом, у Межигір'ї, був закладений перший порцеляновий завод Росії, чиї вироби славилися по всій Європі) і до сьогодення. Зараз у музеї працює справжній гончарний круг, а щочетверга відвідувачі можуть пройти майстер-клас разом із досвідченими гончарами і зробити собі глечика, тарілку, іграшку абощо — на приємну згадку про відвідання Вишгородського Музею гончарства;
Вишгородський історичний музей (на першому поверсі сучасної будівлі за адресою: вул. Грушевського, 1) — музейна експозиція присвячена археологічній спадщині Вишгородського району, починаючи від часів палеоліту. Відвідувачі можуть побачити унікальний макет Ольжиного граду, почути історію славнозвісного козацького Межигірського монастиря, помилуватися копією ікони Володимирської Божої Матері.
