64. Покуття

- край, розташований між Передкарпаттям на півдні (межа р. Прут) і Поділлям (межа р. Дністер) на півн. (тому тепер П. називають також Пруто-Дністровським межиріччям), Станиславівською котловиною на зах. і Кіцманським зниженням та р. Совицею на сх. Населення, яке вживає покутську говірку займає також сусідню частину Передкарпаття, а деколи й нині П. називають всю півд.-сх. Частину. Інколи під назвою П. розуміють навіть і сусідню частину Буковини.

Покуття нині являє собою хвилясту рівнину, з досить одноманітним краєвидом з річками Дністер, Прут, Бистриця.

У княжі часи П. було малозаселеною частиною Гал. князівства (відомі м. Снятин з 1158 і Коломия з 1240). Назву П. вперше згадано 1395 р. в одній з молд. грамот та у польського літописця 15 ст. Я. Длуґоша. З другої пол. 14 ст. П. перебувало у складі Польщі. Після заснування Молдавії (у пол. 14 в.) П. було довгий час тереном боротьби між нею і Польщею. У 1388 р. молд. воєвода Петро Мушат за позику 3 000 золотих польському королеві Володиславові Яґайлові одержав П. в адміністрування (до 1436 р.). Війни з Польщею за П. розпочав молд. воєвода Стефан В. (1457—1504), що двічі нападав на П. Останню спробу молд. воєвод захопити П. зробив 1572 р. Іван Жорстокий (Івоня).

Ці молд.-поль. війни спричинили багато лиха місц. населенню, чимало було захоплено у полон та оселено у Молдавії, також і на Буковині, де зміцнився наслідком цього укр. елемент.

Разом з ін. укр. зах. землями П. залишилося під Польщею до 1772 р., коли воно перейшло під панування Австрії (1772-1918). Тоді (17-19 ст.) на П. діяли укр. опришки. Між двома світовими війнами (1919—39) П. було окуповане Польщею, а пізніше більшовиками.

П. належить, як і Передкарпаття, до найгустіше заселених, а то й перенаселених частин України.

Найгустіше заселене півд. П., зокрема долина Прута.

У кін. 18 ст., крім українців, які становили бл. 90% населення, на П. жили євреї і невелике число поляків та вірменів, що зазнавали польонізації. Згодом наплинуло більше поляків (зокрема у 1920-30-их рр.) і невелике число німців (Коломия й околиці). 1939 р. українці становили на П. 74°/о всього населення, поляки 9%, латинники 7%, євреї 9%, ін. 1%. Тапер українці становлять бл. 97% населення.

65. Холмщинаі Підляшшя

Територія Холмщини була заселена з новішого палеоліту. За ранньої доби її заселювало сх.-слов. плем'я дулібів. З другої пол. 10 ст. X. входила до складу Київської держави, з 13 ст. по 1340 — до складу Галицько-Волинської. 1235 Данило Романович заснував укріплене м. Холм, до якого переніс свою столицю. В той час Холмщина відігравала велику роль, головним чином завдяки тому, що була віддалена від терену татарських наскоків (хоча вони кілька разів захоплювали і Холм) і лежала на важливому торговому шляху між Києвом і Балтицьким морем (Володимир — Торунь).

У 14 ст. X. була територією змагань галицько-волинських кн. з Польщею і Литвою. З 1340 до 1377 X. належала Литві, 1377 — 87 Угорщині, а згодом, без перерви аж до 1795, Польщі. З 15 ст. майже вся X. являла собою Холмську землю (з каштеляном на чолі), яка входила до складу Руського воєводства і складалася з пов. — Холмського і Красноставського. 1648 військо Б. Хмельницького зайняло на короткий час X. й П.; сам він здобув Холм й укріплене Замостя. У кін. 17 — на поч. 18 ст. X. була територією поль.-швед. змагань.

По третьому поділі Польщі 1795 X. й П. опинилися-під владою Австрії, 1809 — 14 входили до складу Варшавського князівства, 1815 — 30 до Поль. королівства, яке було пов'язане персональною унією з Рос. Імперією.

До 1875 р. зберігалась греко-католицька церква

23. 6. 1912. Холмську губернію відокремлено за етногр. принципом з заселених українцями частин Люблінської і Селецької губернії

З ініціативи холмських делегатів Центр. Рада ухвалила 27. 11. 1917 резолюцію, що X. й П. є складовою частиною УНР. Відповідно до цієї резолюції в Берестейському мирі 9. 2. 1918 між Україною і союзом 4 держав визнано X. й П. (приблизно в межах Холмської губернії.) складовою частиною УНР.

Приєднання Холмщини та Підляшшя до України викликало польські протести. Практично українська влада не перебрала ні X., ні Підляшшя, а тим часом укр. втікачі з них (вже з 1918) почали повертатися на рідні землі.

1919–1939 pp. (X. під поль. владою). Після поразки центр. держав X. й П. окуповало поль. військо. Влітку 1920 вони короткочасно були окуповані сов. військом. Остаточно X. й П. увійшли до складу Польщі на підставі Ризького миру між Польщею й РРФСР (18. 3. 1921)

Холмщина й П. в Ген. Губернії (з вересня 1939 до червня 1944) – німецька окупація. Часткове відродження національного життя.

1942-44 – боротьба між польськими та українськими збройними загонами, що вилилась в польсько-українську різню.

1944 – за радянсько-польським договором проводиться обмін населенням. Українці Х. і П. репатріюються в УРСР. Залишки українців депортуються в 1947 р. на Західну Польшу в ході операції «Вісла».