57. Модель комунікації як трансмісії

Комунікативний процес розглядається як процес передачі інформації. Модель трансмісії породжена найдавнішими інституціональними контекстами — владою, школою, церквою — і відповідала справі ЗМК.

Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна (Tchakhotine).

своєрідну модель людини й суспільства.Комунікативний процес зводився до одновекторності й спрямованості на великі групи людей, які мали перетворюватися у “потрібну публіку” способом передачі.

“вплив на підсвідомість”. Прикладом є сучасна реклама чи політичний

маркетинг (новітня форма партійної пропаганди).

Модель контактування, або модель Якобсона.З моделі видно, контакт є єдиною процесуальною характеристикою спілкування, тому можна стверджувати, що комунікативний процес є по суті актом контактування, через який реалізується “я” комуніканта ТА підтримується контакт при його згасанні.

Модель мозаїчної культури, або модель Молеса.сучасна культура є неупорядкованою.

58. Модель експресивна, або ритуальна.

модель Джеймса Карея. Комунікація,має бути виражена в таких категоріях: участь, товариськість, братерство, спільна віра. Спілкування, таким чином, спрямоване не на поширення повідомлень чи творів у просторі, а на підтримання спільноти у часі. Її символи використовуються в рекламі й політичній пропаганді,релігії,мистецтві,публічних церемоніях. Комунікативний процес на ритуальній моделі спілкування являє собою акт об’єднання людей в одну групу або підтримання такої єдності.

59. Моделі розголосу та рецепції:

Модель розголосу (комунікація як демонстрація й привернення уваги). охоплює масовомедійні процеси і розрахована на масовий вплив. Основою є встановлення й підтримання уваги комунікатів не так до повідомлення, як до самого засобу комунікації.

Модель рецепції (сприймання).

Основою є уявлення про процес спілкування як фазовий процес, що складається з актів кодування повідомлення та його декодування.зміст повідомлення відрізнятиметься від змісту повідомлення, яке кодував автор.В результаті все залежить від аудиторії, тих, хто сприймає.

60. Напрями досліджень масової комунікації

Історія вивчення масової комунікації й проведення прикладних досліджень у цій галузі — це фактично історія вивчення медіа з точки зору їхнього впливу на спільноту, а також на людину з метою перетворення її у “масову людину”, Вплив має індивідуальні відмінності, залежить від психологічних факторів, середовища і характеристик соціальних груп.Важливими є узагальнення, які зробив Клаппер:

1. Масова комунікація, як правило, не є необхідною і достатньою причиною впливу на аудиторію.впливає опосередковано, через певні фактори.

3.масова комунікація виконує функцію зміни,

4. Існують ситуації, в яких ЗМІ, очевидно, чинять безпосередній 5. Ефективність масової комунікації визначається різними аспектами самих засобів масової інформації