14. Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 року

Для значної частини тогочасних українських адвокатів характерним було жертовне служіння народу через безвідмовне виконання професійного обов'язку адвоката. Окремих адвокатів неформально називали "мужицькими" адвокатами. Особливо уславились Іван Семенюк, Андрій Чайковський.

Після поразки визвольних змагань українців у Галичині офіційна польська влада широко практикувала політичні репресії проти інакомислячих осіб, передусім стосовно українського населення.

Українські адвокати в грудні 1918 р. створили Український Горожанський Комітет УГК мав свій статут, органи самоврядування. Серед секцій УГК була і секція надання правової допомоги полоненим, інтернованим, арештованим особам української національності. Коли ж польський окупаційний режим розпочав плодити масово кримінальні справи проти українців, УГК організував правовий захист у політичних судових процесах. При цій секції було утворено Колегію Оборонців, яка об'єднала всіх українських адвокатів Східної Галичини з метою організації правового захисту українського населення. Коли ж в 1921 р. польська влада заборонила УГК, українські адвокати в травні 1923 р. утворили Союз Українських Адвокатів (далі – СУА). Першим головою СУА було обрано С. Федака, його заступником – Л. Бачинського. В місцевостях окружних судів утворювалися делегатури СУА. Всього було 12 делегатур. Згідно зі Статутом СУА, товариство складалося з: почесних членів, добродіїв, звичайних членів, з українських кандидатів адвокатури і оборонців для карних справ як надзвичайних членів. Головне своє завдання СУА бачив у тому, щоб дбати про ріст кількості українських адвокатів, сприяти їм у навчанні і праці, допомагати матеріально, боротися за високу професійність серед українських адвокатів тощо. СУА структурно входив до складу Львівської палати адвокатів. Палати адвокатів мали своїх представників у Начальній Раді адвокатури у Варшаві.

У відродженій в 1918 р. Польщі адвокатура на землях Східної Галичини функціонувала на підставі попередньо діючого австрійського законодавства. Щодо адвокатури на Волині, то для цих земель було прийнято в 1918 р. тимчасовий статут про устрій адвокатури . Лише в 1932 р. було прийнято Закон про устрій адвокатури для всієї держави. Львівська палата адвокатів була найчисленнішою у всій Польщ.

Умови вступу до адвокатури залишилися попередні за деякими незначними змінами, а саме: 1) скасовано судову аплікацію; 2) збільшено коло осіб, які користуються правом вільного переходу до адвокатури. Закон скасував судову аплікацію, натомість запровадив п

Вже на початку 30-х років ХХ ст. у Польщі постійно дискутувалося питання про причини злиденного становища адвокатури. Однією з причин цієї ситуації вбачали в надмірній кількості адвокатів. У кінці 1935 р. Начальна Рада створила комісію для вивчення становища адвокатури. Постійні голоси палат адвокатів з вимогою тимчасово закрити доступ до адвокатури примусили міністерство юстиції розпочати перегляд законодавства про адвокатуру. В результаті 4 травня 1938 р. був ухвалений новий закон про устрій адвокатури. Подальша фашизація всього політичного життя Польщі наклала і певний відбиток на діяльність адвокатури: йде наступ на самоврядування і автономію цього інституту. Розпорядженням міністра справедливості від 10 червня 1938 року припиняється прийом до адвокатури аж до 31 грудня 1945 року, за невеликим винятком для окремих осіб.