Завдання № 3

Завдання 1.

1. Проаналізуйте стан і перспективи венчурного фінансування в Україні.

Венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, про що свідчить діяльність венчурного фонду Western NIS Enterprise Fund. Однак задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формування ефективної інфраструктури венчурного бізнесу. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називають себе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурного інвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створення спеціалізованих фондів.

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися:

По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол.) і скоротило кількість угод.

По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора.

По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Економічно Україна розвивається достатньо швидкими темпами, але вона не використовує всі свої інноваційні можливості. Це пов’язано з тим, що не розроблена концепція розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності та стратегія формування регіональної інфраструктури інноваційного підприємства. При виконанні цієї умови венчурний бізнес буде інтенсивно розвиватися у майбутньому.

2. Дайте оцінку діяльності бізнес-інкубаторів в Україні.

Бізнес-інкубатор — це один з варіантів, поряд з «науковими центрами» і «бізнес-центрами», тих організаційних форм взаємодії науки і підприємництва, що уявляє собою складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї.

Світова практика свідчить, що за допомогою вказаних інноваційних структур розв'язуються такі актуальні задачі як: вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення економічного розвитку територій; активне впровадження у виробництво вітчизняних і зарубіжних науково-технічних розробок; випробування на локальному рівні різних варіантів впровадження нових форм господарювання і пристосування до умов внутрішнього ринку, практичне навчання місцевих фахівців прийомам і методам міжнародного бізнесу.

В Україні бізнес-інкубатори в основному створені при деяких вищих навчальних закладах та в регіонах за підтримки місцевих органів влади і держадміністрацій відповідного рівня.

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора.

Завдання 2. Тести:

1. Ресурсні зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

3) мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних.

2. До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва відносять:

1. відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

2. наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади створення, функціонування і банкрутства підприємницьких організацій;

3. наявність правничого захисту авторських прав, інтелектуальної власності підприємців.

3. Конкурентні переваги організації поділяють на два типи:

1. низького рангу, високого рангу;

2. первинні, вторинні;

3. короткострокові, довгострокові.

4. Скільки існує методів активізації творчого пошуку:

1. 2;

2. 3;

3. 4.

4. Метод синектики – це…

1. об'єднання в систему методів виявлення, підрахунку і класифікації всіх обраних варіантів певної функції досліджуваного об'єкта;

2. розумова атака проблеми спеціалізованими групами фахівців з використанням ними різних аналогій та асоціацій;

3. доброзичлива критика у формі репліки чи коментаря для удосконалення ідеї.

4. Оперативне управління інноваційною діяльністю підприємства полягає у:

1. складанні календарних планів-графіків виконання робіт і контролюванні їх виконанні;

2. вивченні економічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність;

3. розробленні ефективних форм організації інноваційної діяльності;

4. всі відповіді вірні.

7. Модель, що характеризується наявністю досить серйозних державних пріоритетів без серйозного потенціалу державних науково-технічних організацій, це:

1) Доцентрова модель ринку нововведень;

2) Матричні моделі;

3) Квазиринкова модель державного сегмента ринку нововведень;

4) Відцентрова модель державних НДДКР.

8. До проблем освоєння механізму ефективного управління інтелектуальними ресурсами не належить:

1. Створення діючої системи захисту прав інтелектуальної власності;

2) Інвентаризація і оцінка справедливої вартості інтелектуальної власності підприємства;